Майбутня зима, за прогнозами ООН, може стати найскладнішою від початку повномасштабного вторгнення. Тож наразі міста активно готуються до опалювального сезону та відключення електроенергії. Одним зі шляхів є розбудова розподіленої газової генерації. Тим часом місто Чортків на Тернопільщині у травні підписало Декларацію міст, вільних від газу – міжнародну ініціативу, започатковану Greenpeace. Як тепер вибудовує свою енергетику безпеку Чортківська громада на Тернопільщині, що дала декларація про відмову від природного газу, та чому у місті, яке виграє міжнародні гранти, не вистачає коштів на зарплату. Про це в інтерв’ю з міським головою Чорткова Володимиром Шматьком.
“У нас нема потреби у газових когенераторах”
Багато міст, готуюсь до опалювального сезону роблять ставку на газові когенератори. Як Чортків забезпечує свою енергетичну стійкість, зважаючи на декларацію про відмову від газу?
Насамперед скажу, що я не надто вірю в прогнози, що майбутня зима буде найскладніша. Нас цим лякають кожного року. Але з кожним роком наша стійкість зростає і додає сил проходити через все це. Тож мені здається, що найскладнішою була минула зима.
З іншого боку, я працюю у сфері місцевого самоврядування 20 років, і розумію, що не можна порівнювати громади в Україні між собою. Чортків не можна порівнювати з Тернополем чи з іншим містом. Бо в кожного є своя особливість, специфіка теплопостачання, специфіка електропостачання. Однакового рецепту не існує, тому кожне місто має шукати свій шлях розвитку енергобезпеки відповідно до того, як воно побудоване, як прокладені мережі.
Я уже звик, що міські голови, голови громад завжди крайні, коли в одного сусіда є електрика, а в другого немає. Пояснення, що так побудована мережа в 60-му році електрифікація, не працює. Це купа нервів, прокльонів, емоцій, звинувачень, навіть виклики поліції. Але це ми вже проходили, тому треба просто пережити цей період.
Що стосується когенераційних постановок, про які так багато говорять, у нас їх нема. І потреби у них немає. Минулої зими у Чорткові не було потреби відправляти заклади на канікули – всі працювали. Звичайно, бізнес мучився з тими відключенням, люди мучились, міська рада працювала на генераторі. Але цього року, сподіваюсь, уже не доведеться користуватись генератором, бо маємо сонячну станцію з акумулятором на міську раду. В рамках підготовки до зими ми суттєво збільшили кількість акумуляторів, сонячних станцій, інверторів і зараз ще додатково шукаємо.
Але Чортків має свою специфіку. Ще у 2017-18 роках, під час своєї “першої ходки” на міського голову, я принципово відмовився від розбалансованої системи теплопостачання, яка була в Чорткові. У нас було 26 будинків на 226 квартир на центральному теплопостачанні. Ми їх відрізали від центральних мереж. Люди перейшли на індивідуальне опалення, купили собі газові котли. Ті, хто не мали за що купити, отримали дотацію від міста. Тепер центральне теплопостачання є лише в закладах бюджетної сфери.
Уже другий рік як нам обласна влада передала обласне підприємство, яке було в Чорткові. Це шість котелень, які опалюють школи, садочки, коледжі, медичні заклади, студентські гуртожитки. Вони у нас можуть паралельно працювати і на газі, і на твердому паливі. Ці котельні ми забезпечили генераторами, тож з опаленням будемо.
Але ж Чортків цього року підписав декларацію міст, вільних від газу…
Підписання цієї Декларації – це свідомий крок, це політичний крок, який відповідає нашій стратегії, яку ми з 2017 року впроваджуємо в громаді. Це про енергоменеджмент, про енергоефективність, це про зменшення викидів CO₂ навколишнє середовище, це про нашу кліматичну стратегію, це про нашу стратегію розвитку громади. Ми послідовно рухаємося до того, що маємо зменшити споживання енергії у всіх її видах. І ми це дуже успішно робимо. Черговий глобальний виклик – це газ. Це викопне паливо і воно рано чи пізно закінчиться.
Звичайно, коли я підписав цю декларацію, то люди в автобусах говорили, що мер – ідіот, у нас тут електрики немає, а він від газу відмовляється. Насправді йдеться про відмову від газу до 2050 року, хоча насправді до нього не так далеко. Звичайно, ми не можемо змусити людей відмовитись відмовитися від газу в квартирах. Ми говоримо насамперед нашу про бюджетну сферу. І це приклад, що без газу можна жити.
Коли ми заявили свою амбіцію, підписали цю декларацію, ця інформація швидко розлетілась по різних пабліках. У серпні я був у Франції. Йдемо містом з французами. І от зустрічаємо ще одного француза, років тридцяти – їх знайомого. Мене представляють. І він такий: “А, то ви мер Чорткова, який від газу відмовився”. Виявилось, що він працює в Єврокомісії в Брюсселі. Каже, що були здивовані, бо в Україні така біда, а місто ставить собі такі цілі. Кажу, це наша свідома ціль, і ми шукаємо кошти на альтернативні джерела. Він відповів, що це майбутнє Європи, тож вони будуть такі міста підтримувати.
Навесні ми їздили з групою мерів з України до Данії. Данці кажуть: майбутнє за тепловими насосами. Я відразу: я знаю і дуже хочу їх в Чортків. Green Peace за те, що ми підписали декларацію, пообіцяв знайти спонсорів на теплові насоси.
Я готовий до експериментів, і підписання Декларації міст, вільних від газу, – це заклик до тих, хто дбає про планету Земля і про завтра, що Чортків готовий бути експериментальним майданчиком. Дайте нам, будь ласка, гранти, подарунки. Дайте нам можливість цю амбітну ціль виконати.
Я за освітою інженер-еколог. Для мене екологія – це не просто слово. Тому підписання цієї декларації – це свідоме рішення, щоб збурити суспільство, змусити людей думати. А також, щоб звернути увагу донорів, що ми готові отримувати подарунки, пов’язані з тепловими насосами і іншими джерелами енергії, як альтернатива газу.
“Нам дають стільки грантів, що ми не можемо їх прийняти”
Власне, багато муніципалітетів українських міст недооцінюють можливість отримувати “зелені” європейські гроші. Наскільки відповідність стандартам ESG відкриває можливість отримувати фінансування з-за кордону на власні проєкти?
Ми учасники “Європейської енергетичної відзнаки”. У Чорткові енергоменеджмент в громаді на високому рівні, ми пройшли сертифікацію. У нас цілий відділ над цим працює. Нам дають стільки грантів, що ми не можемо їх прийняти, бо не вистачає коштів на співфінансування. Ми цього року знову виграли купу мільйонів євро. Я не справляюся з бюджетом, не вистачає на зарплату людям, тож ми починаємо відмовлятись від грантів.
От я недавно був у Швейцарії. І швейцарці кажуть, у “нас є два напрямки по відбудові України, ми шукаємо місто Чортків, бо ми про вас знаємо”.
Тобто ви, по суті, на сьогодні не маєте конкуренції серед інших українських міст, які б претендували на участь у цих проєктах?
З нами починають робити свого роду розвідку. Зараз уже пропонують проєкти на 27 рік, на 2028-й рік. Але проблема не лише зі співфінансуванням. Ми як команда можемо не справлятися з такими об’ємами. Адже це ж не працює так: от вам мільйони, маєте їх використати. Треба підготувати ТЕО, проєктні рішення, а на це треба власне фінансування.
На міжнародні гроші треба працювати по три роки. Наприклад, щоб утеплити школу на 3 млн євро, вже другий рік фірма проводить тендер за правилами Європейського Союзу. Грант підписали у 2025 (кошти надає уряд Норвегії), а ми ще роботи не почали. Нам дали 9,8 млн грн на нове вуличне освітлення в одному з мікрорайонів міста. Нам це ще оголосили в березні, а досі ніхто навіть тендер не оголосив. Тобто це все це працює, але дуже повільно, враховуючи європейську і українську бюрократію. Це тривалі процеси, і не всім громадам таке подобається.
Ви сказали, що місту бракує коштів на зарплату. Чому виникла така ситуація?
Це пов’язано з постановами уряду. Уряд в 31 грудня 2025 прийняв постанови про підняття зарплати працівникам соціальної сфери та освіти, а бюджети громад були прийняті до 25-го, грудня. Відповідно, у нашій громаді це треба було знайти 14 млн додатково. Область нам додала 3,7 млн грн. Але до кінця року не хватає 10 млн на зарплату соціальним працівникам, вихователям дитячих садків тощо. Тож я змушений піти у відпустку за власний рахунок.
Вільних грошей ми не маємо, бо або співфінансуємо проєкти, або маємо проблему з харчуванням тощо. Харчування усіх учнів в школах – класна ідея, але для нас це додатково 4 млн до кінця року, а на наступний рік – додатково 10 млн. Це пов’язано з підняттям зарплати працівникам кухонь, додатковою електроенергією, додатковим обладнанням, яке треба закупити харчоблоки. Я вже не кажу про ремонти харчоблоків, посуд тощо. Усе це дуже дорога історія.
“До кінця року вийдемо на мегават генерації від сонця з накопиченням”
На сьогодні у Чорткові одна з найбільших муніципальних мереж сонячних станцій в Україні. Чи плануєте заробляти на продажу електрики?
У нас водоканал заробляє пару копійок на електриці. На об’єктах водоканалу є три СЕС загальною потужністю 340 кВт. Зараз працюємо з донорами над отриманням акумуляторів до них. Бо у той час, коли є надлишок електроенергії, вона коштує копійки. Там смішні гроші виходять. А тоді, коли в енергомережі електроенергії бракує і ціни найвищі, нам вона і самим потрібна, тож ми її не продаємо.
Але якщо говорити про СЕС, я вважаю, ми одні з найкращих в Україні. До кінця року вийдемо на мегават генерації від сонця з накопиченням. Йдеться про СЕС, які мають заклади бюджетної сфери. Це і лікарня, і садочки, і соціальні центри тощо. Зараз триває монтаж шести сонячних станцій за акумуляторами для 100% потреб кожного з шести садочків, які є в місті Чортків. Нам ці станції подарував в ПроООН, а монтує Червоний хрест. Я їх буквально випросив, виїздив, бо у списку ПроООН 90% – це прифронтові регіони.
Монтування СЕС на даху лікарні у Чорткові, фото: Чортківська міська рада
Ми також думали над створенням власного енергетичного острова. У нас є свої трансформаторні підстанції по місту, які передали при розформовуванні військових об’єктів років 20 тому. Але немає мереж між цими станціями. А щоб провести власні ЛЕП між цими підстанціями, потрібні величезні кошти.
Наш шлях – максимальне збільшення СЕС і акумуляторів, щоб всі об’єкти могли максимальний час працювати автономно. Генератори – це аварійна історія. Також мене надихає данський приклад з теплові насосами в напрямку до збереження тепла. Якщо я далі працюватиму міським головою, наступними проєктами точно будуть теплові насоси.
Є ще приклад Стокгольма, де міські котельні працюють на відходах.
Це взагалі ідеальна стратегія. Але питання непросте, бо щоб спалювати відходи, потрібне розуміння людей, чому ми це робимо.
У нас консервативне суспільство. Ми навіть станцію сортування не можемо поставити, бо нам у громаді не вистачає відходів, аби цей проєкт був виправданий. А якщо прийматимемо сміття від сусідніх громад, нас люди просто політично поховають.
Стратегія була така. За 40 км від Чорткова є село, яке уже без людей і там є старий кар’єр. Туди мали б звозити відходи, які не підлягають сортуванню. Водночас ми маємо свій полігон, де хотіли б провести рекультивацію, а також проводити сортування. Але люди цього не сприймуть. Скажуть, що міський голова вже чуже сміття приймає. Львівський досвід до ще досі гуляє. Такі проєкти дуже складно організувати, особливо коли немає державної політики поводження з відходами.