Яскравий приклад – Німеччина в Першій світовій війні. Німці захопили величезні території на сході Європи, просунувшись на понад тисячу кілометрів далі своїх довоєнних кордонів. Під окупацією опинилися землі сучасної України, Польщі, Білорусі, країн Балтії та багатьох інших держав. Але війна швидко перейшла у фазу виснаження, до якої німецька економіка та суспільство виявилися не готовими. У результаті Німеччина програла війну і фактично без бою залишила загарбані території. Важливою складовою німецького ресентименту після Першої світової було усвідомлення: війну програла не армія, а тил.
Російсько-українська війна – це також війна на виснаження. І якщо Росія завдавала ударів по українському тилу з першого дня повномасштабного вторгнення, то Україна почала робити це системно лише цього року.
Україна офіційно заявляє, що мета ударів по НПЗ, танкерах “тіньового флоту” та експортних терміналах – це зменшення доходів російського бюджету, з якого фінансується агресія. Проте нафтові надходження становлять близько 25% бюджету РФ. Судячи з усього, удари по Wildberries покликані підірвати решту 75%.
Читайте також: У Росії два варіанти. І обидва про розпад
Зрозуміло, що великий російський бізнес має власну логістику, не зав’язану на склади Wildberries. Проте математика війни на виснаження вказує: удари по десятках тисяч дрібних і середніх платників податків за сумою збитків для бюджету РФ можуть бути не менш відчутними, ніж виведення з ладу десятків великих підприємств.
Окрім того, наслідком таких атак стане неминуча хвиля банкрутств серед російського малого та середнього бізнесу. Багато з цих підприємств брали кредити, які тепер не зможуть повернути. Поки зарано наводити конкретні цифри, але якщо мова про десятки тисяч неповернених кредитів (а це цілком реальний сценарій), це спровокує масштабну банківську кризу, яка в Росії й без того триває вже тривалий час.
Немає сенсу дискутувати про те, чи є удари по Wildberries воєнним злочином. Оскільки Росія не ратифікувала Римський статут, подібні суперечки мають суто теоретичний характер. Головне в іншому: війна на виснаження тепер означає, серед іншого, виснаження російської економіки та суспільства, і це безпосередній наслідок таких ударів. При цьому, вочевидь, Україна не зупиниться доти, доки Росія не зупиниться першою.
Якщо раніше завершення війни багатьом бачилося у формулі “мир в обмін на території“, то тепер Україна пропонує “мир в обмін на мир“. Рано чи пізно ця війна завершиться саме так. І чим швидше це усвідомить більшість жителів Росії, тим вищі шанси, що це станеться раніше, ніж того хотілося б окремим пенсіонерам у Кремлі.
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.