Ба більше, він вбиває. Нагадує тим, хто далеко від лінії фронту, що може створювати ілюзію “жити життя”.
І так. Громадянин починає питати у держави про витрачання податків тільки тоді, коли він ці податки повноцінно платить. Зворотного не буває. Бо інакше ти співучасник. Тих, за ким вихідними прийшло НАБУ. Тих, кого Ткач знаходить в Ізраїлі. І відмінність лише у тому, що у них в певний момент часу стало більше можливостей.
І особливо зворотного не буває під час війни. Хоча і до війни той старий соціальний договір приводив до проблем і бідності. Але під час війни він вже загрожує самому існуванню держави.
Про війну бійці “економічного фронту” постійно забувають. Бо занадто добре живеться в тилу зараз українським громадянам і бізнесу. Занадто добре, як для стану війни. От вже і святкові корки повернулись на дороги Києва. Всі бідкаються і витрачають гроші. Бідкаються і витрачають. Курс стабільний, банківське кредитування зростає на 30 плюс відсотків за рік, економіка так-сяк зростає вже третій рік поспіль, зарплати продовжують зростати. Так, генератори гудять, втома, світла немає. Але життя гуде, як той генератор під домом. А від кількості заходів в Києві можуть бути в шоці навіть мешканці Нью-Йорка.
Читайте також: МВФ дістався до глибин українського економічного лицемірства
Тому від війни дуже хочеться відмахнутись. І питати: “А які найбільші ризики для бізнесу ви чекаєте у 2026 році?“.
Війна. Бляха. От єдиний найбільший ризик. Всі інші смішні, порівняно з війною.
І тези “податки — це зло” під час війни виглядають дико. Бо саме за наші податки й воює наша армія. І в Україні поки що дуже-дуже незначно підняли податки як для війни на виживання. Але вже зараз, під час війни, хтось дозволяє собі погрожувати Майданом за підняття податків? Серйозно? Тарифний Майдан ми вже проходили, тепер давайте податковий? А Майдан ухилянтів також буде, з вимогою скасувати мобілізацію?
Мобілізація — неприємна необхідність. Як наслідок агресії Росії. Підняття податків під час війни так само є природною неприємною необхідністю. Наслідком російської агресії.
Може, треба почитати, як сильно зростали податки в США і Британії під час Другої світової? Хтось хоче лібертаріанства під час війни?
Люди на фронті заради країни віддають найдорожче. А люди в тилу дозволяють собі обурюватись через розмови про збільшення податків. Трошки сюрреалістично звучить, чи не так? Люди в тилу не розуміють, що ми вже не можемо дозволити собі такий рівень ухилянтства від податків. Ми не можемо дозволити собі старий соціальний договір.
І так, збільшення податків може привести до збільшення цін. Як і боротьба з тінню. Як і боротьба з контрабандою буде мати такий прямий наслідок. Але кожен може помінятися з українським солдатом і позбутися цього “тиску держави”.
*Публікується зі збереженням стилю автора
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.