1. Почну з того, що мене найбільше здивувало: до кінця року податкові надходження виростуть на 15%, а наступного ще на 20%. На фоні ударів по виробництвах і логістиці, знищення металургії, катастрофічної ситуації з експортом через блокаду Чорного моря, наростальній кризі неплатежів в ритейлі — це можливо тільки завдяки інфляції та витисканню останнього з бізнесу.
2. Взагалі, програма уряду і діяльність уряду — це, перш за все, політична рамка. І тут ми маємо колосальний дисонанс між реальністю і деклараціями.
Ми входимо в, можливо, найсерйознішу економічну кризу з початку 90-х, на фоні дуже суттєвої деградації економічних можливостей субʼєктів цієї самої економіки (від людських ресурсів до технологій).
Уряд мав можливість піти дуже складним шляхом діалогу з суспільством. Але було ухвалене рішення продовжити традицію мінімізації діалогу.
Читайте також: Надзвичайний економічний стан в Україні. Чи є світло в кінці тунелю?
3. Тепер про податки. Я тут можу тільки повторити: є два підходи: або збільшити тиск і отримати податки зараз або дати можливість бізнесу вижити зараз, заплющивши очі на певні проблеми. Взагалі, як на мене, фундаментальною помилкою є теза про те, що бізнес завжди хоче заробити якомога більше. Бізнес завжди хоче протриматися якомога довше. Заробіток, звичайно суперважливий, але він вторинний щодо виживання.
4. Якщо ситуація не зміниться, а вона навряд чи має багато шансів змінитися найближчим часом, вже на початку наступного року ми можемо пережити доволі вагомий сплеск закриттів цілої низки бізнесів, а аграрний сектор та переробка харчових продуктів на фоні кризи неплатежів та закриття експорту просто не матимуть обігових коштів. Це своєю чергою ставить під загрозу посівну 2027. Про металургію і проблему цілих регіонів я взагалі мовчу. І на цьому фоні посилення тиску на ФОПів робить ситуацію просто ідеального економічного шторму.
5. Я неодноразово говорив: тут немає і не може бути лінійних рішень. І на відміну від 2022 року ми маємо мінімальні шанси на опцію “рішення прийде з-за кордону”.
Можливо, я ідеаліст, але я переконаний, що будь-яке рішення починається з діалогу і довіри до цього самого діалогу. Діалогу “влада-бізнес”, “влада-народ” і “бізнес-народ”.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.