За даними Міністерства оборони України, з липня Сили оборони вивели з ладу сім із десяти найбільших логістичних центрів Wildberries. Останній гучний епізод — удар у ніч на 16 серпня по комплексу в Коледіно Московської області, приблизно за 45 км від Москви. Reuters підтвердив масштабну пожежу на об’єкті. Станом на 7 серпня агентство, аналізуючи супутникові знімки, нарахувало щонайменше 1,18 млн кв. м пошкоджених або знищених складських площ — понад п’яту частину потужностей компанії.
Це важливо не тому, що “Wildberries завтра зникне”. Не зникне. Велика мережа перебудовує маршрути, перекидає вантажі на інші хаби та шукає нові складські площі. Але саме тут і починається системний ефект: зростає транспортне плече, перевантажуються сусідні центри, збільшуються строки доставляння, дорожчають зберігання, перевезення, страхування та кредитування.
Wildberries — найбільший російський онлайн-ритейлер, навколо якого працюють десятки тисяч продавців і майже 100 тисяч пунктів видачі. Компанія вже здійснила добровільні компенсаційні виплати більш ніж 97 тисячам продавців, які втратили товар.
Центробанк РФ попросив банки сприяти реструктуризації кредитів малому та середньому бізнесу, який постраждав від ударів по логістичних центрах. Тобто проблема давно вийшла за межі кількох згорілих складів.
Читайте також: Навіщо нам склади Wildberries
Українська сторона пояснює вибір цих об’єктів тим, що через платформу та її логістику проходять товари військового й подвійного призначення — від спорядження до електроніки. Wildberries і Кремль це заперечують. Але навіть якщо винести цю суперечку за дужки, економічний ефект очевидний: один із найбільших розподільчих механізмів російської торгівлі змушений працювати в режимі постійного ризику.
Є і військовий вимір. Кожен новий великий об’єкт, який Москва хоче захистити, — це додаткове навантаження на ППО. Неможливо однаково надійно прикрити аеродроми, НПЗ, оборонні заводи, енергетику, залізницю, склади, логістичні центри та мегаполіси.
Отже, далекобійні удари створюють для Росії дилему: концентрувати дефіцитні засоби захисту на військових цілях або розпорошувати їх по величезній території. Це вже стратегічний ефект, який виходить далеко за межі вартості знищених товарів.
Водночас не варто перетворювати це на пропагандистську казку про “крах російської логістики“. Його немає. Є інше — системне подорожчання функціонування тилу, порушення звичних ланцюгів постачання і перенесення частини економічної ціни війни на російський бізнес та населення.
Є й інша сторона, про яку не варто мовчати: 16 серпня російська влада повідомила про загибель 83-річного чоловіка в Московській області. Це нагадування про те, що удари по великій комерційній інфраструктурі несуть і ризик цивільних жертв.
Путін роками намагався побудувати модель, за якої Росія воює, а російський обиватель живе так, ніби війни немає. Ця модель поступово руйнується. Учора війна приходила через аеропорти та НПЗ. Сьогодні — через склади, доставлення, кредити й роботу малого бізнесу.
І це, мабуть, головний результат: війна, яку Росія принесла в Україну, дедалі дорожче обходиться самому російському тилу.
Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.