1. У Росії є один вагомий козир — Північний морський шлях, який скорочує шлях з Азії в Європу. Ну, а поруч з ним є величезні поклади енергоресурсів та рідкісноземельних металів. Росія не має фінансів та технологій, щоб облаштувати цей морський шлях і не має можливостей видобувати ресурси зі своїх надр на тих територіях.
Логіка Путіна тут зводиться до того, щоб продати все це одночасно КНР і США, ставши таким собі посередником між ними. Але така угода не потрібна ні Пекіну, ні Вашингтону. А відтак, ці танці відбуваються кілька років без якихось видимих результатів.
2. Китай вирішив чекати, резонно вважаючи, що зі США Росія за Путіна навряд чи домовиться. А в самої Росії через війну в Україні не буде жодних можливостей самостійно ввійти в цей проєкт.
До 2035 року Китай планує створити власний потужний арктичний флот, включно з підводними човнами та атомними криголамами. Між іншим, до того часу, видається, Китай планує позбутися потреби співпраці з останньою високотехнологічною російською кампанією — Росатомом. А тому горизонт планування для КНР в цьому проєкті — наступне десятиліття.
Читайте також: Путін їде до Китаю. А Керченський міст “втомився”
3. Протягом останніх двох років, коли стало зрозуміло, що Путін не збирається припиняти війну, а старе обладнання почало масово виходити з ладу, Китай розпочав великий експеримент із заміни всього західного в одній великій країні. За винятком авіаційних двигунів та певних біотехнологій, Китай пробує за російський кошт змінювати російську промислову базу на китайські комплектуючі. І, виглядає, цей експеримент є вдалим та буде розповсюджуватися на інші країни світу.
4. З цієї точки зору Путін грає в дуже ризиковану гру. Для Росії скасування технологічних санкцій може бути стратегічно важливішим за відновлення звичайної торгівлі з Європою.
Технологічна залежність від Китаю поступово перетворюється з торговельного питання на питання зовнішньополітичної автономії Москви на наступні 10-15 років.
5. Виходячи з цієї логіки, в Путіна є колосальна дилема: продовжити війну і втрачати технологічний суверенітет чи зупиняти війну без досягнення його особистих цілей, які шкодять самій Росії. І в Путіна поки немає відповіді на це питання.
Саме тому його переговори зводяться до того, щоб отримати все: і зупинити війну на його умовах, які розширюються щодня, і скасувати санкції. Це майже нереалістично, але Путін-2026 – це не про конструктив. Це про амбіції.
6. Саме тому Китай поки не поспішає з переговорами: адже на кону стоїть повна привʼязка Росії, яка з кожним днем все більше залежна від економіки Китаю. І логіка КНР тут така: зробити так, щоб в якийсь момент війна зупинилася ширшим миром, в якому Європа врахує торгівельні вимоги КНР. Я завжди говорив, що переговори про мир для Китаю — це не про Донбас. Це про те, як буде облаштована торгівля в багатокутнику ЄС — США — КНР — РФ — Туреччина — Близький Схід.
7. Ну, а щодо розмови на трьох, то завтрашня розмова Трамп — Путін — Сі — це ні про що. Хоча росіяни вже починають писати, що символічне значення значно більше за практичне.
Про автора. Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.