16 листопада ЄС запровадив санкції проти 12 громадян Росії, серед яких син Матвієнко, а також щодо сотні організацій з РФ та інших країн за фінансування війни проти України. До цього Євросоюз запровадив уже 22 пакети санкцій проти РФ. Ситуація у російській економіці погіршується, але все ж про колапс, на який сподіваються українці, поки говорити рано. Який вплив на РФ можуть мати нові санкції та чи існують невійськові заходи впливу, які змусили б Путіна зупини війну, пояснює керівниця санкційного напрямку KSE Institute Юлія Павицька.
Наскільки черговий пакет санкцій може мати вплив на економіку РФ, оскільки попри всі попередні заходи економіці РФ якимось чином вдається функціонувати?
Санкції ніколи не передбачали, що економіка такого масштабу, як російська, повинна повністю зупинитися. Та й навряд чи могли б цього досягти, враховуючи велику кількість країн, які продовжують економічну співпрацю з агресором.
Що стосується останнього рішення ЄС, то воно насамперед важливе завдяки своєму фокусу. Із 101 нової підсанкційної організації 50 працюють у фінансовому секторі, зокрема 47 банків. Причому йдеться не лише про регіональні комерційні банки, а й про установи, які забезпечують міжнародні розрахунки, платіжну інфраструктуру та обслуговування оборонного сектору. Серед них СПБ Банк, Bank 131, який спеціалізується на міжнародних платежах, Unistream — система транскордонних грошових переказів, RFK-Bank, пов’язаний із “Рособоронекспортом”, та YooMoney, що забезпечує електронні платежі. Тобто ЄС намагається послідовно посилювати тиск на альтернативні фінансові канали, які Росія створювала після запровадження попередніх санкцій.
Другий важливий напрям – це енергетика. Санкції охопили 26 компаній російського енергетичного сектору, зокрема 15 компаній, що займаються нафтопереробкою. Серед них – оператори великих НПЗ у Кіришах, Омську та Москві. Це особливо актуально зараз, коли російська нафтопереробка вже зазнає суттєвого тиску внаслідок українських ударів по переробних потужностях.
Важливо, що до санкційних списків потрапили вісім іноземних компаній, які забезпечують торгівлю російською нафтою, та 13 компаній, пов’язаних із роботою тіньового флоту. Це демонструє поступове розширення санкційного тиску на міжнародну інфраструктуру, яка забезпечує експорт російської нафти та отримання доходів від нього.
І ще один момент, який я хотіла б окремо підкреслити: це не черговий великий, 22-й пакет санкцій, а розширення санкційних списків на постійній основі – підхід, до якого Україна вже тривалий час закликає європейських партнерів. На цьому етапі критично важливо систематично перекривати ланцюжки обходу санкцій, які вибудувала Росія, а не чекати на черговий великий секторальний пакет, ухвалення якого може тривати місяцями. Саме такий підхід ми бачимо у вчорашньому рішенні ЄС.
Які санкції Росії найскладніше обходити?
Одним із найбільш болючих санкційних рішень, яке Росія де-факто не може обійти, залишається замороження суверенних активів Центрального банку РФ. Воно досі суттєво обмежує доступ російського регулятора до міжнародних резервів і звужує його можливості використовувати ці ресурси для підтримки економіки та фінансової стабільності.
Також традиційно болючими залишаються санкції проти банків та інших фінансових установ, особливо коли обмеження поширюються і на альтернативні платіжні системи та фінансових посередників у третіх країнах.
Ще одна сфера, де Росії особливо складно обходити санкції, – доступ до високотехнологічного обладнання та технологій, які вона не здатна самостійно замістити, попри всі заяви про успіхи імпортозаміщення. Яскравими прикладами є авіабудування та машинобудування.
Ми також очікуємо, що технологічні обмеження дедалі сильніше стримуватимуть темпи відновлення російських нафтопереробних заводів.
Російська нафтопереробка може певний час підтримувати роботу наявних потужностей без західних постачальників. Але з огляду на масштаби пошкоджень, яких НПЗ зазнали внаслідок українських ударів, ситуація змінюється. Відновлення пошкоджених установок, заміна складних компонентів та капітальний ремонт потребують спеціалізованого обладнання, доступ до якого суттєво обмежений санкціями. Це не означає, що відновлення неможливе, але воно стає значно складнішим, дорожчим і тривалішим.
Водночас Росія навчилася досить успішно обходити обмеження там, де достатньо змінити посередника, маршрут постачання або юридичну особу. Це насамперед стосується торгівлі нафтою, імпорту окремих критичних компонентів і товарів подвійного призначення. Аналогічна ситуація з тіньовим флотом. Санкціонування окремого танкера не завжди зупиняє його діяльність – Росія може змінювати прапор, менеджера чи структуру власності судна, продовжуючи використовувати його для експорту нафти.
Тому критично важливо, щоб наші партнери дедалі більше зосереджувалися не лише на окремих підсанкційних компаніях чи суднах, а й на всій екосистемі посередників, які забезпечують обхід обмежень.
Чи взагалі існують заходи впливу, які змусили б Путіна зупинити війну і зайнятись порятунком економіки Росії?
Потрібно бути реалістами – не існує одного магічного санкційного рішення, яке автоматично змусить Путіна припинити війну. Хіба що Китай раптом повністю припинить торгівлю з Росією. Але ми розуміємо, наскільки малоймовірний такий сценарій. Кремль уже продемонстрував готовність жертвувати економічним розвитком, добробутом населення та перспективами окремих галузей заради продовження війни проти України.
Але це не означає, що економічний тиск не має значення. Навпаки, накопичення проблем поступово звужує можливості Росії фінансувати війну без дедалі серйозніших наслідків для її економіки.
Ми вже бачимо, що російська економіка стикається зі стагнацією, проблемами в цивільних секторах, високою вартістю залучення боргу та дедалі складнішим вибором між механізмами фінансування бюджету, кожен з яких має дедалі більші негативні наслідки для економіки. Додаткові доходи від високих цін на нафту лише тимчасово полегшили ситуацію, але не вирішили накопичених структурних проблем.
Важливо також розуміти, що санкції мають працювати разом з іншими інструментами тиску та підтримкою України. Економічні обмеження самі по собі не гарантують зміни політичного рішення Кремля.
Завдання санкцій – зробити продовження війни дедалі дорожчим, а можливості її фінансування – дедалі меншими. Кремль має опинитися перед вибором, коли економічна ціна продовження агресії стає значно вищою за потенційні вигоди, які він сподівається отримати. Саме такий послідовний і скоординований тиск може створити умови для серйозних переговорів, а не просто їхньої імітації.
Наскільки суттєво на ефективність санкцій впливає позиція такий країн як Китай, Індія, Туреччина, ОАЕ? Чи можна сказати, що саме вони допомагають економіці РФ втриматись на плаву?
Безумовно, позиція цих країн має критичне значення для ефективності санкцій. Після початку повномасштабного вторгнення Росія суттєво переорієнтувала зовнішню торгівлю, і саме країни поза санкційною коаліцією стали основними альтернативними ринками збуту та джерелами імпорту.
Але роль кожної з них різна. Китай є не лише одним із найбільших покупців російських енергоресурсів, а й ключовим постачальником критичних компонентів, промислового обладнання, електроніки, автомобілів та інших товарів. Індія стала одним із головних покупців російської морської нафти. Туреччина відіграє важливу роль у торгівлі та логістиці, а ОАЕ стали одним із ключових центрів нафтової торгівлі, обслуговування тіньового флоту, а також фінансових і корпоративних послуг.
Водночас не можна стверджувати, що ці країни повністю компенсують Росії втрату західних ринків. Переорієнтація торгівлі має свою ціну: додаткові логістичні витрати, складніші фінансові операції, високі комісії численних посередників, залежність від обмеженого кола покупців і необхідність надавати цінові знижки.
Останнє рішення ЄС добре демонструє, наскільки важливо працювати з компаніями третіх країн. До санкційних списків потрапили нафтові трейдери з ОАЕ та Гонконгу, компанії, пов’язані з управлінням тіньовим флотом, а також фінансовий посередник із Сінгапуру.
Тому одним із найважливіших наступних кроків має стати посилення санкційного тиску на іноземні компанії, які систематично сприяють обходу обмежень.