У виступі я наголосив: сама ідея масштабної державної підтримки українського культурного продукту правильна і потрібна. Питання у тому, як її реалізують.
Поки що ми не можемо говорити про успіх чи провал програми. Результатом будуть зняті фільми, поставлені вистави, створена музика та інші продукти, які побачать українці.
Та сьогодні можемо говорити про те, наскільки прозоро й справедливо ці кошти розподіляються.
Я вже звертав увагу на організаційні витрати “Тисячовесни”. Лише кілька закупівель ДП “Центр захисту інформаційного простору України”, які я переглянув, стосувалися мільйонних (!) витрат на оренду, переклад, маркетинг та організацію трансляцій.
На тлі того, що державні культурні установи не мають коштів на оренду, комунальні послуги чи нормальні зарплати, такі витрати потребують дуже чітких пояснень.
Я вже звернувся до міністерства, щоб отримати повну інформацію про організаційні витрати програми: скільки державних коштів було витрачено на проведення заходів, хто надавав відповідні послуги, хто був залучений до організації, які партнери і в який спосіб були залучені.
Читайте також: Як має складатися гуманітарна частина бюджету країни, що воює?
Є й питання до правил самого конкурсу та конфлікт інтересів у експертів.
Тож моя позиція проста: кошти на підтримку культури можуть розподіляти профільні інституції, створені чітко для цього. У них є досвід, зрозумілі правила, розмежування між експертами та отримувачами фінансування. А “Тисячовесна” могла б стати майданчиком, де ми потім представляємо найкращі результати цих конкурсів!
Український культурний продукт нам потрібен. Потрібні фільми, музика, театр, мистецтво, які будуть дивитися й слухати українці та які представлятимуть Україну у світі. Але саме тому державна підтримка має бути професійною, прозорою і такою, що зміцнює культурні інституції, а не створює паралельну систему поруч із ними.
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.