Наразі йдеться про спробу відновити переговорний процес, який тривалий час не давав відчутного результату, а також про пошук нової формули впливу на Москву.
Напередодні Зеленський провів розмову зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. До неї також долучилися Кирило Буданов, Рустем Умєров і Сергій Кислиця. Сторони обговорювали можливості активізації дипломатичних зусиль, спрямованих на завершення війни, а також майбутню зустріч, яка, ймовірно, може відбутися у США. Конкретний зміст американських пропозицій поки що не оприлюднено.
Паралельно державний секретар США Марко Рубіо провів переговори з лавровим і підтвердив готовність Вашингтона відігравати конструктивну роль у завершенні війни. Водночас Рубіо визнав, що основною проблемою залишається пошук рішення, яке зможуть прийняти обидві сторони. Тому поки що доцільніше говорити не про кілька завершених “мирних планів”, а про різні сценарії, моделі або пакети пропозицій, які США можуть окремо представити Києву та Москві.
Володимир Зеленський фактично окреслив два можливі сценарії розвитку подій у найближчі місяці. Перший — вихід на предметні переговори та завершення війни. Другий — подальша ескалація, розширення російської агресії та нова хвиля мобілізаційних заходів у РФ.
Це не драматизація, а цілком реалістична оцінка ситуації. Переговорне вікно справді може відкритися, але одночасно Росія готується до продовження війни й намагається покращити свої військові та політичні позиції до початку серйозної розмови. Українська сторона також попереджає, що Путін готує нові атаки, додаткову мобілізацію та можливе подальше розширення війни.
Показовою є заява Зеленського про те, що в оточенні Путіна існують різні погляди на подальший перебіг війни. Частина російської політичної та економічної еліти бачить накопичення економічних і логістичних проблем та може бути зацікавлена у припиненні бойових дій і послабленні санкцій. Водночас військове командування, силові структури та значна частина військово-промислового комплексу зацікавлені у продовженні війни, нових наступах і подальшій мілітаризації російської держави.
Економічні проблеми Росії вже неможливо повністю приховати пропагандою. Після зростання приблизно на 4,9% у 2024 році російська економіка у 2025 році сповільнилася приблизно до 1%, а в першому кварталі 2026 року скоротилася на 0,2%.
Серед причин називають високу вартість кредитів, західні санкції, дефіцит робочої сили, вичерпання ефекту воєнних державних витрат і наслідки українських ударів по нафтопереробній, портовій та іншій критично важливій інфраструктурі.
Читайте також: Чому Росія поквапливо продає своє золото
Однак говорити про неминучий або швидкий економічний колапс РФ було б передчасно. Росія все ще має фінансові, сировинні, мобілізаційні та виробничі ресурси для продовження війни. кремль також готовий погіршувати рівень життя населення, скорочувати цивільні видатки та спрямовувати дедалі більшу частину ресурсів на потреби армії.
Саме тому економічні труднощі самі собою не зупинять агресію. Вони можуть лише створити сприятливі умови для переговорів, якщо одночасно посилюватимуться військовий, санкційний і політичний тиск.
Цей тиск поступово зростає. 23 липня Європейський Союз ухвалив 21-й пакет санкцій проти Росії. Обмеження спрямовані насамперед проти банківського сектору, криптовалютних механізмів обходу санкцій, енергетичних доходів, нафтових трейдерів і “тіньового флоту”. Новий пакет має посилити ізоляцію російської фінансової системи та ускладнити фінансування війни.
Водночас дії Москви не свідчать про підготовку до негайного миру. Росія продовжує масовані удари по українських містах, енергетичній і портовій інфраструктурі. Через посилення атак частина судновласників уже призупинила заходження суден до українських чорноморських портів. Це схоже на цілеспрямовану спробу послабити українську економіку, обмежити експорт і створити додаткові проблеми напередодні осінньо-зимового періоду.
Тому переговори та підготовка до складної зими не суперечать одне одному. Україна повинна одночасно працювати над дипломатичною формулою завершення війни, зміцнювати протиповітряну оборону, захищати енергетичну систему, накопичувати резерви та продовжувати завдавати ударів по об’єктах, які забезпечують російську агресію.
Українська далекобійна кампанія вже створює для РФ серйозні проблеми. Удари по нафтопереробних підприємствах і логістиці змусили російську владу обмежувати експорт дизельного пального, збільшувати імпорт і перекидати пальне із Сибіру для забезпечення Москви та інших пріоритетних регіонів. За даними Reuters, на початку липня російське виробництво бензину забезпечувало лише близько 65% звичайного сезонного попиту.
Крім того, українські удари по російських суднах і паливній логістиці в Чорному та Азовському морях змушують РФ посилювати обмеження судноплавства та витрачати додаткові ресурси на захист транспортної інфраструктури. Це і є один з елементів примусу агресора до миру через системне зниження його здатності продовжувати війну.
Читайте також: Чи правда, що російська економіка на грані краху і скоро імперія розвалиться?
Будь-який американський план можна буде оцінювати лише після оприлюднення або доведення до української сторони його конкретних положень. Для України принциповими мають залишатися реальні гарантії безпеки, збереження боєздатної армії, відсутність юридичного визнання окупації українських територій, повернення полонених і викрадених дітей, відповідальність Росії та механізм автоматичного відновлення санкцій у разі порушення домовленостей.
Помилкою було б погодитися на просте припинення вогню без гарантій, механізмів контролю та відповідальності. Таку паузу Росія може використати для перегрупування військ, відновлення армії, накопичення озброєння та підготовки нового нападу.
Але такою самою помилкою було б відмовлятися від дипломатичного вікна, якщо військові, економічні та внутрішні проблеми противника починають працювати проти нього.
Мир стає можливим не тоді, коли Кремль починає говорити про переговори. Мир стає можливим тоді, коли ціна продовження війни для Росії стає вищою за ціну її припинення.
Тому наша формула має бути простою: готуватися до переговорів — так. Вірити російським обіцянкам — ні. Посилювати тиск на агресора, захищати країну та готуватися до зими — обов’язково.
Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.