Перший: коаліція союзників скоро розвалиться і Німеччина зможе домовитись з Західними державами про війну проти Радянського Союзу. Другий: на підході “вундервафля”, яка все змінить. Треба ще трохи потриматись і все зміниться.
Сьогодні Путін перебуває у схожій ситуації. Так, я розумію, що багатьом важко в це повірити. Але німці в грудні 1944 року здійснили “Арденську операцію” і прорвали західний фронт на 100 км, що явно не свідчило про поразку у війні. Це їм не допомогло, бо ресурсно вони програли війну ще в 1943, і геніальність командирів не могла цього компенсувати.
Великою мірою РФ програла війну у ресурсах ще торік, але є інерція і, на жаль, є Іран.
Навіть за цих умов, дефіцит бюджету РФ вже перевищив плановий показник на 170%! І це не все. Попри колосальні вливання державних коштів, прогноз росту ВВП всього 0.6%, ріст промисловості всього 0,4%. І ще раз — навіть ці показники є великою мірою наслідком іранської кризи та високої ціни на нафту.
Читайте також: Наступна perestroika почнеться не в Москві
За цих умов Путін мусить, як і Гітлер, вигадувати якісь аргументи та пояснення. Виглядає так, що цим поясненням стане “останній ривок” на Слов’янсько-Краматорську агломерацію. Це пояснення він, в першу чергу, має давати своєму оточенню та елітам, щоб нікого не відвідала думка рятувати “матушку-Росію” замахом на його величність. Цим же аргументом будуть прикривати приховану мобілізацію. Я переконаний, що публічно оголошувати її не будуть, а просто почнуть в ручному режимі набирати людей.
Все свідчить, що зараз концепція перемоги Путіна виглядає як “останній ривок” з подальшим зупиненням бойових дій з його сторони й пропозицією переговорів в дусі Анкоріджа, але вже з розв’язаним питанням Донбасу. І ця концепція дуже крива, бо не відповідає на одвічне питання “а че б..я если нет?”. Що як після цього мирний процес не запуститься, санкції не знімуться, коштом чого продовжувати бойові дії й фінансувати їх. Слабкість Кремля зрозуміла і йому самому. Інакше навіщо знімати одвічно маргінальну партію “Яблоко” з виборів. З 1999 року ця партія жодного разу не долала бар’єр, і її залишали для видимості демократії. Тому це рішення явно свідчить про серйозну невпевненість Путіна в його підтримці та силі.
Прагнення зробити “останній ривок” зараз починає впиратись в серйозний виклик “надірватись”. Як я вже писав, Путін змушений вибирати між успіхом свого его і долею країни. Бо “надірватись” може мати значно серйозніші наслідки, чим здобуток у вигляді ще кількох тотально знищених міст Донбасу.
Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.