Наскільки реальна загроза залишити мільйонні міста без води й чому Київ у цьому сенсі вразливіший за Львів – розповів енергетичний експерт Станіслав Ігнатьєв в інтерв’ю Еспресо.
фото: фейсбук
Що заявив Шмигаль
Днями Денис Шмигаль в інтерв’ю Politico попередив, що Кремль готовий змінити тактику атак на критичну інфраструктуру. Якщо минулої зими росіяни били передусім по електроенергетиці й теплопостачанню, то цього разу метою можуть стати системи водопостачання та каналізації. За словами міністра, без газу й опалення взимку вижити ще можна, а от без води та каналізації – украй важко: “важко прожити більш як три дні без води та каналізації”. Шмигаль додав, що Росія розраховує виснажити населення до такого стану, аби суспільство почало тиснути на владу з вимогою капітуляції.
Ситуацію ускладнює й те, що росіяни вже знищили або пошкодили понад 80% об’єктів української електроенергетики, а відновлення генеруючих потужностей часто триває місяцями.
Артезіанські свердловини проти водозаборів із річок
Денис Ігнатьєв пояснює: рівень загрози напряму залежить від того, яким чином конкретне місто отримує воду.
“Якщо говоримо про такі міста як Львів, Хмельницький, то там водозабір здійснюється за рахунок артезіанських свердловин. Тобто там є насоси, сховані під землею, і відповідно пошкодити такий об’єкт достатньо важко”, – каже експерт.
За його словами, ракетний чи дроновий удар безпосередньо по підземній свердловині –завдання майже нездійсненне. Вразливішим місцем натомість є електропостачання, потрібне для роботи насосів. Саме тому частина міст завчасно встановлює когенераційні установки, які здатні забезпечити насосні групи електрикою навіть у разі відключення від мережі.
Зовсім інша ситуація – у містах, де вода надходить із відкритих водойм.
“Якщо будемо говорити про такі міста, як Харків або Київ, то тут є водозабір з річок. У Києві це з річки Десна, в 1986 році перенесли після Чорнобильської аварії. А в Харкові це з річки Сіверський Донець та Краснопавлівського водосховища”, – розповідає Ігнатьєв.
Чому насосні станції – вразливіша, але не критична ланка
Київводоканал, фото: соцмережі
Насосні станції, які обслуговують водозабір із річок, – це великі наземні об’єкти, приховати які значно складніше, ніж підземну свердловину. І все ж, за словами експерта, повністю позбавити місто води ударом по такій станції практично неможливо.
“У цих містах складніша ситуація, оскільки насосні станції є такими великими об’єктами, відкритими, і вони можуть бути легко пошкоджені. Але тут ситуація така, що, по-перше, є система дублювання насосної групи. Тобто там не один насос, а їх дуже багато, і вони задіяні”, – пояснює Ігнатьєв.
Другий чинник стійкості – матеріально-технічний резерв. На відміну від енергетичної інфраструктури, ремонт якої (наприклад, підстанцій “Укренерго”) може тривати від місяця до півроку, водоканали історично тримають значний запас труб, насосів та інших комплектуючих. Тому пошкоджену ділянку чи вузол здебільшого вдається відновити набагато швидше.
“Критично залишити міста без води неможливо. Але можуть бути удари по електропостачанню для водозаборів і самим насосним станціям”, – підсумовує експерт.
До трьох діб без води: що варто мати про запас
Попри стійкість системи, Ігнатьєв не виключає короткострокових відключень після масованих ударів.
“До трьох днів дійсно місто може бути повністю без водопостачання”, – попереджає він.
Тому базова рекомендація для мешканців – мати запас питної води з розрахунку щонайменше 2 літри на людину на добу, а також запас технічної води для побутових потреб.
Ці цифри узгоджуються і з попередженням самого Шмигаля про те, що прожити без води та каналізації довше трьох днів вкрай складно.
Резервне живлення для водоканалів: приклад Харкова
Ключовим елементом захисту водопостачання, за словами Ігнатьєва, є наявність автономних джерел електроенергії безпосередньо на об’єктах водоканалів.
“Наприклад, Харків купував на 2,2 мільярда гривень для водоканалу когенераційні установки ще позаминулого року, щоб в аварійних ситуаціях забезпечити насосну групу, для того, щоб створити тиск постійний води і всі містяни були зі стабільним водопостачанням”, – каже експерт.
Вода, фото: Freepik
Найбільше занепокоєння в експерта викликає саме столиця. На запитання, чи є в Києві подібна система резервного живлення, Ігнатьєв відповів прямо:
“В Києві, на жаль, немає в повному об’ємі резервного водопостачання. Це достатньо вузьке місце”.
За його словами, це публічна інформація, яка не дає ворогу жодних нових розвідданих – тобто йдеться не про розкриття вразливості, а про констатацію відомого факту.
“І якраз ворог буде намагатися, швидше за все, знеструмити насосні станції в Києві”, – попереджає експерт.
Ця оцінка перегукується з повідомленнями про удари по об’єктах водопостачання Києва, зокрема по Бортницькій станції аерації – єдиній очисній споруді, що обслуговує столицю та прилеглі міста. Фахівці з комунального господарства також вказують, що повністю знищити такий об’єкт технічно неможливо, проте часткові пошкодження здатні суттєво ускладнити роботу системи каналізації та водоочищення.
Чи можна побудувати артезіанський резерв і для Києва
На завершення розмови Еспресо поцікавився в експерта, чи реально в перспективі створити для Києва такий самий резерв підземних свердловин, як у Львові чи Хмельницькому. Ігнатьєв відповідає, що принципових перешкод немає.
“Артезіанська вода є майже всюди. Це може бути таке резервне живлення для такого водопостачання. Все залежить, на якій глибині знаходиться ця вода”, – резюмує експерт відзначаючи, що це можливо зробити, якщо буде відповідне фінансування і потреба.
Втім, будівництво артезіанських свердловин для мільйонного міста – це проєкт не одного місяця, а, можливо, й не одного року, тож найближчим часом основний захист водопостачання Києва та подібних міст залишатиметься за резервними генераторами, дублюванням насосних груп і запасами матеріалів для оперативного ремонту.
Читайте також: Чому посуха в Європі та обміління Дунаю можуть спричинити енергетичну й логістичну кризу в Україні