На заході країни є кілька родовищ кварцового піску. Саме такого, який потрібен для виробництва скла. Однак жодного заводу, де б виробляли листове скло, тут так і не збудували. Єдиний в Україні Лисичанський склозавод, де виробляли листове (флоат) скло РФ окупувала ще в 2014 році, хоча роботу він зупинив ще до окупації. Тим часом Україна імпортувала скло з росії аж до повномасштабного вторгнення.
Скло з Білорусі імпортували навіть після 2022
“До війни ми імпортували приблизно 52-55 млн м2 скла на рік. При цьому приблизно 85% з – це було російське та білоруське скло. У них був дешевший газ, тож за 35 років вони фактично задавили всіх українських виробників. Завод у Лисичанську став на ремонт, здається, у 2012, а далі через окупацію вже не стояло питання про його запуск”, – каже у коментарі Еспресо президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій.
За його словами з 2022 заміна вікон для українців різко подорожчала, оскільки довелось шукати постачальників з інших країн.
“Зараз у нас повний інтернаціонал. Фірми-імпортери купують навіть в Киргизстані, в Азербайджані, і навіть таких екзотичних країнах як Індонезія. Є дуже багато польського скла, – каже Костянтин Салій. – У 2022 – 2023 були навіть спроби постачати з лукашенківського Гомельського казенного заводу. Багато наших неперебірливих споживачів, особливо в Дніпропетровській області, брали залюбки це скло. Заразі ніби зменшилася підтримка агресора. Може через совість, а може наші митники почали жорсткіше не пропускать такі товарні позиції”.
Утім, попри відсутність власного виробництва, дефіцит віконного скла в Україні нема, запевняє
“Бізнес прагматичний. Якщо перестав існувати український завод, бізнес швидко знайшов шляхи, як забезпечити попит. Коли відмовився від російського і білоруського скла, дуже швидко знайшов варіанти де закуповувати, як завозити його з інших країн. На сьогодні виробники повністю склом імпортним забезпечені”, – каже виконавчий директор Асоціації “Українські виробники світлопрозорих конструкцій” Михайло Орленко.
За його словами, нині на ринку найбільше віконного скла з Туреччини та ЄС.
Черги на встановлення вікон через брак монтажників, а не скла
Михайло Орленко спростовує міф, що виробники віконних конструкцій зараз переживають золоті часи, через те, що після обстрілів постійно виникає потреба у заміні великої кількості вікон.
“У доковідні часи у нас об’єм ринку приблизно складав близько 7 млн віконно-дверних інструкції на рік. Зараз – 4,2 млн. Скорочення ринку пов’язане і з втратою території, і з втратою купівельної спроможності населення. Тобто сам ринок достатньо суттєво в об’ємах втратив, попри те, що через обстріли руйнують конструкції і вони потребують заміни”, – каже експерт.
Водночас він відзначає, що і люди по-різному реагують на обстріли.
“Якщо регіон, де час від часу обстріли, то люди намагаються якомога можна швидше замінити віконні конструкції у постраждалих будівлях. А якщо візьмемо регіони такі, як Дніпро, Харків, Київ, які кожен день під обстрілами, то тут прослідковується інша тенденція. Коли на один і той же об’єкт відбувається другий чи третій приліт, то люди вже не міняють ці віконні конструкції. Вони просто заривають отвори якоюсь фанерою. Вони розуміють, що ці обстріли тривають постійно і що не можна скільки разів міняти ці вікна”, – каже він
Утім, черги на встановлення вікон є. Часом від моменту замовлення до монтажу минає до двох місяців. Експерт пояснює це не браком віконних конструкцій, а дефіцитом монтажників.
“Відсотків на 80 вікна збирають машини. Тобто виробництво має високий відсоток автоматизації. Трохи проінвестувавши, виробники зможуть довести цю автоматизацію до 90%. Виробити вікно не буде проблемою. Але у галузі є інша велика проблема – монтажники віконно-дверних конструкцій, тобто люди, які ці вікна монтують”, – каже він.
За його словами, на етапі монтажу автоматизація – це лише 15-20%, решта – людська праця.
“Наразі нема ще технологій штучного інтелекту, які б замінили людину, яка монтує вікна. Отут якраз основний біль нашого ринку – це нестача цих фахівців. І терміни очікування пов’язані не з виготовленням, а з тим, що черга стоїть на монтажі цих вікон”, – каже Михайло Орленко.
Коли у наших вікнах може з’явитись українське скло
Наразі в Україні анонсували будівництво відразу трьох підприємств з виробництва скла:
- Індустріальний парк “Місто скла” у місті Березань на Київщині, який передбачає завод з виробництва флоат-скла.
- NovaSklo у Броварському районі на Київщині.
- Ukrglass, який передбачає одну лінію заводу з виробництва флоат-скла у Тячеві на Закарпатті, другу – у Городні на Чернігівщині.
“На мій погляд, що найбільш просунувся проєкт NovaSklo Ігоря Ліскі. Вони найбільш активний гравець на цьому ринку, і вже заключили контракт з компанією Pilkington на імпорт скла. Тобто вони вже напрацьовують клієнтську базу для свого майбутнього, заводу скла в Україні”, – каже Михайло
Водночас NovaSklo у вересні 2026 лише розпочала відбір генпідрядника для будівництва заводу листового скла. Попередньо планувалось, що завод запустять у 2028. Тим часом роком запуску Березанського склозаводу називали 2029, Тячівського – 2030.
Костянтин Салій переконаний, що Україні активне будівництво склозаводів почнеться, коли завершиться гаряча фаза бойових дій і почнеться активне відновлення.
“Коли завершиться гаряча фаза бойових дій, а це коли-небудь трапиться, на наш ринок вийдуть великі гравці, які доволі швидко побудують заводи. Сировина для скла у нас є, окрім соди. Тобто треба ще содовий завод побудувати. Це десь 1,6 млн євро, – каже Костянтин Салій. – Нормальний скляний завод з європейським, а не китайським обладнанням – це приблизно 300 млн євро. Звичайно, хтось буде брати обладнання, яке вже було у використанні, якось викручуватися. Але ми готові підтримати суто українського виробника і пропагувати його продукцію. Якщо такого виробника не буде у 2028-2030, ми будемо залежними від імпорту. І коли в Україні почнуться великі будівельні процеси, наші сусіди і постачальники дуже сильно підніматимуть ціни на імпортне скло”.
За словами Костянтина Салія, їхня спілка домагатиметься, аби держава розробила механізм фіскальних пільг для виробників і споживачів українського скла хоча б на 5 – 7 років.
“Ми припускаємо, що спочатку може бути навмисний демпінг від іноземних виробників, аби не дати відбутись українським виробникам віконного скла. А вже потім імпортери підніматимуть ціни. Тому державі важливо підтримати вітчизняних виробників на старті, – каже він – До речі, ми з групою експертів знайшли в правилах Світової організації торгівлі, що після війни держава має право 5 років підтримувати галузі, які працюють на відбудову”.