Санкційна політика ЄС продовжує переходити до наступної стадії — тепер країни ЄС з’ясовують, чия саме промисловість має бути принесена в жертву “спільним цінностям”. Наприклад, Греція блокувала 21-й пакет санкцій проти Росії — пакет повинен був додати до обмежень 90 рос. банків, криптомережі та компанії ВПК. Але це довелося відкладати, тому що Греція вирішила врятувати одну грецьку судноплавну компанію – Dynagas.
Оскільки санкції вимагають одностайності, одна компанія через власний уряд на тиждень зупинила обмеження проти майже сотні банків та десятків підприємств ВПК.
Dynagas перевозить ЗПГ з Ямалу й керує 27 газовозами, включаючи приблизно третину спеціалізованого льодового флоту Arc7. Один такий корабель коштує 300 млн дол. Використовувати його десь між Катаром та Італією можна приблизно з тією самою економічною ефективністю, як атомний криголам на лінії “Київ – Вишгород”.
Греки пояснили, що після заборони ці судна доведеться продати китайським чи іншим незахідним операторам. Росія продовжить експортувати газ, нові власники отримають унікальні кораблі та контракти, а Європа втратить активи, компетенції та доходи (однак, санкції будуть “принциповими”). І якщо подивитись на позицію греків в такому ракурсі, вона не позбавлена логіки.
У результаті як компроміс вписали виняток — європейським компаніям дозволять ще 12 місяців перевозити російський ЗПГ до третіх країн, з можливістю продовження та з обсягами не вищими за рівень 2025 р.
Читайте також: Про сучасний політичний клас Європи та “Операцію Ы”
Тобто Євросоюз запроваджує заборону, після чого одразу створює спеціальний дозвіл продовжувати заборонену діяльність, бо інакше постраждає європейська компанія.
Санкційна політика стала настільки точковою, що вже нагадує податкову систему – загальна ставка сувора, але гарний консультант завжди знайде лазівку для винятку.
Особливо цікаво, що Ямал ЗПГ — не зовсім чужий Європі. Французькій Total належить 20% проєкту та 19,4% “Новатека”. У першій половині 2026 р. майже весь експорт Ямал ЗПГ отримав сам Євросоюз.
Виходить цікава конструкція – російський газ, французький акціонер, грецькі танкери та європейські покупці. Санкціонувати тут Росію, не зачепивши Європи, можна лише хірургічно. Причому хірург оперує себе.
Майже одночасно Німеччина дозволила французькій Framatome виробляти на заводі в Лінгені паливо для реакторів російського типу за ліцензіями та технологіями ТВЕЛ та “Росатома”.
Німці повідомили, що політична складова співпраці їм не подобається, але юридичних підстав для відмови немає. Санкції проти російської атомної галузі Німеччина підтримує, але частина країн ЄС їх не підтримує.
Framatome назвала рішення внеском в європейську енергетичну безпеку та промисловий суверенітет. Промисловий суверенітет в атомній енергетиці тепер виглядає так – російська технологія, російська ліцензія, французька компанія та німецький завод. Для надійності співробітникам “Росатому” заборонять входити на територію, а російське обладнання та матеріали перевірятимуть зовнішні аудитори. Тобто “Росатом” на завод не увійде. Тільки його ліцензії, технології, обладнання та паливо.
Механізм санкцій стає дедалі зрозумілішим. Майже кожна країна підтримує санкційну солідарність, доки рахунок за це отримує інша країна. Щойно рахунок приходить власному судновласнику, банку, заводу чи енергетичній компанії, раптово виявляються перехідний період, особливі обставини, стратегічна автономія та національний інтерес.
Це не означає, що санкції не завдають Росії шкоди. Це означає, що з вичерпанням простих цілей кожен новий пакет дедалі частіше стає перерозподілом втрат всередині Євросоюзу. Неєвропейські компанії одержують ринок, Росія має збут, хоча, звичайно, за нижчою ціною. А європейці проводять екстрену нараду, щоби вирішити, кому дістанеться збиток.
Всі єдині. Просто кожен окремо.
Про автора: В’ячеслав Бутко, економічний радник Київського Безпекового Форуму, керуючий партнер інвестиційного проєкту Thomson&French
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.