Війна на Близькому продемонструвала, як сильно Європа залежить він нафти та газу, які постачають через Ормузьку протоку, та змусила країни ЄС думати, як пришвидшити перехід на зелену енергетику.
У 2025 році Україна вперше імпортувала до ЄС біометан – аналог природного газу, який виробляють з біовідходів. А уже наприкінці лютого цього року міністерка економіки Німеччини Катаріна Райхе заявила, що вони дедалі більше покладають на газ для енергопостачання, а для опалення планують використовувати біометан з України. За її словами Україна пропонує велику кількість біогазу і як тільки регуляторні проблеми з боку України та ЄС будуть вирішені, вони очікують “значного імпорту” біометану. Скільки в Україні заводів уже виробляють біометан, чи може він замінити традиційний природний газ та як наш агропромисловий комплекс може забезпечити енергетичну стійкість країни пояснює голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха.
Виробництво біометану в Україні може наздогнати видобуток газу
“Коли міністерка Німеччини каже, що вони думають про український біогаз, йдеться саме про біометан, бо експортувати можна тільки біометан, – каже Георгій Гелетуха. – Біогаз – це суміш двох газів. Як правило це 55% метану та 45% CO2. Таку суміш в газопровід подавати не можна, але з неї можна виробляти електроенергію на місці. Тобто ви виробили біогаз і тут же його перевели в електроенергію. Але якщо ми з біогазу заберемо СО2, у нас залишиться майже чистий метан (98% метану). Його вже можна подавати в газопроводи або зріджувати і експортувати у вигляді біо-LNG”.
Біометановий завод VITAGRO, фото: VITAGRO
У лютому 2025 агрохолдинг VITAGRO здійснив першу тестову поставку біометану до Німеччини. До цього часу компанія закачувала біометан до ГТС України. До кінця року експорт біометану уже здійснювали 4 компанії, які загалом поставили на зовнішні ринки 11,2 млн кубометрів біометану:
- МХП – 8,7 млн м³ та понад 5 000 тонн біо-LNG (Дніпропетровська та Вінницька області);
- VITAGRO – 2,5 млн м³ (Хмельницька область);
- Галс Агро 75 тис. м³ (Чернігівська область);
- UM Liquid Gas близько 900 тонн біо-LNG (Вінницька область).
“На сьогодні в Україні є шість виробників є біометану. Останній – Теофіпільська енергетична компанія – запустився буквально цього місяця. Їхня загальна потужність 106 млн кубів на рік. Очікуємо цього року запуск ще одного, сьомого заводу, – каже Георгій Гелетуха. – З цих шести заводів чотири подає біометан у газопроводи (три у газорозподільні мережі та один у ГТС, тобто газопровід високого тиску). Ще два виготовляє біо-LNG – це охолоджений і переведений в рідку фазу газ. Його уже транспортують не трубопроводами, а возять кріоцистернами. Увесь біометан сертифікований згідно от системо ICC EU, яка визнається Європейською комісією”.
І хоча початок експорту біометану називають історичним проривом, Георгій Гелетуха визнає – потужність, яка є на сьогодні в Україні – 0,1 млрд кубів на рік – це дуже мало для Німеччини.
“Україна споживає приблизно 20 млрд кубів природного газу. Тому ці 0,1 млрд – це дуже мало. Але перспективи дуже цікаві, – каже він. До війни ми планували до 2030 року на мільярд кубів біометану на рік, до 2040-му – десь на 4,5 млрд і в 2050 на 20 млрд. Тобто потенційно біометан міг би повністю перекрити нинішні потреби України в газі. Ресурси біомаси в Україні для цього достатні. Але через війну ми дещо вибились з графіка, оскільки мало хто готовий інвестувати у нові проєкти під час війни”.
За оцінками Біоенергетичної асоціації, щоб продукувати 20 млрд кубометрів газу на рік треба приблизно 4000 біометанових заводів. Це цілком досяжний показник, оскільки таке виробництво може бути ледь не при кожному аграрному підприємстві, яке має біовідходи.
Створення такої кількості біометанових заводів потребуватиме 40 млрд євро інвестицій. Однак таке виробництво біометану дасть скорочення викидів парникових газів на 50 млн т CO2 на рік та дозволить створити 250 000 нових робочих місць.
“Не знаю, які плани конкретно у Німеччини, а загалом Євросоюз планував 2030 року споживати 35 млрд кубів біометану на рік, до 2040 – 100 млрд кубів, і до 2050 року – 150 млрд кубів біометану. Відповідно, ми маємо шанс стати серйозним гравцем на європейському ринку біометану. Але щоб стати великим постачальником біометану до ЄС, потрібне закінчення війни, а також потрібен повний доступ українського біометану до європейських ринків. Бо на сьогодні ми спокійно можемо продати оцей біо-LNG, але є проблеми, в тому числі з Німеччиною стосовно доступу до ринку трубопровідного біометану”, – каже Георгій Гелетуха.
В Україні вже є 80 біогазових заводів, які виготовляють електрику
Утім, виробництво біометану в Україні – доволі молодий бізнес. Перший закон про біометан ухвалили лише у 2021 році. Однак до цього в Україні вже були біогазові підприємства.
“В Україні є понад 80 біогазових заводів, і всі вони виробляють електрику з біогазу. Процес був запущений ще з 2015 році, коли дали спеціальний зелений тариф на електроенергію з біогазом. Він становив 12,3 євроцента за кіловат-годину без ПДВ і його гарантували до кінця 2029. До прикладу, у Німеччині цей тариф становив 27 євроцентів, тому там набудували 10 000 тис. таких заводів. Але у результаті почали скаржитись фермери, бо дійшло до того, що 15% земель Німеччини використовувалися для вирощування силосу, який йшов на біогазові установки. Тобто біоенергетика почала конкурувати з традиційним землеробством. Тому зелений тариф опустили зелений тариф до 17 центів”, – каже Георгій Гелетуха.
Біогазовий комплекс у Теофіполі, фото: ac-group.in.ua
За його словами, цієї зими через дефіцит електроенергії регулятор підняв прайс-кепи на електроенергію до 15 грн за кіловатт-годину, це десь 30 євроцентів. Вийшло, що ринкова ціна на електроенергію стала вищою, ніж зелений тариф, тому більшість компаній вийшло з моделі зеленого тарифу і просто пішла на ринок.
“По зимі 25-26 можу чітко сказати – це вигідно аграріям. Робити зі своїх відходів електроенергію на власні потреби чи на продаж, – це дві різних стратегії, але і те, і те вигідно. Однак зима закінчилась, відключень світла майже нема і ціна, натомість на біометан ціна стабільна, – пояснює пан Гелетуха. – Водночас якщо хочете продавати біометан по хорошій ціні, то тільки з відходів. Натомість якщо ви хочете виробляти електроенергію, то вам байдуже з якої ціни біогаз. Тому тут перевага, що значно ширша сировинна база. Тому якщо у вас немає відходів відповідно до класифікації, виробляти біометан немає сенсу. Максимум ви його продасте за ціною природного газу. Натомість якщо виробляти електроенергію, ви добре заробите взимку, влітку менше. Можливо, навіть буде сенс влітку зупинись, або працювати лише у години пік, коли ціна вища”.
Перевага біогазових установок у тому, що вони можуть працювати у такому режимі: частину доби – на газгольдер, тобто накопичувач газу, а у період пікових навантажень – виробляти електроенергію. Тобто станції, які працюють на біогазі, можуть бути тими маневровими потужностями, яких нині не вистачає українській енергосистемі. Щоправда, для роботи в такому режимі потрібні додаткові інвестиції, але за рахунок високого тарифу в години пік, вони окупаються.
“Є приклади в Україні, коли компанія робить собі технічно дві можливості. У них є одна біогазова установка, а після неї є два розділення: біогаз може йти на електрику або на збагачення і доведення до біометану і закачку в газопровід. Залежно від рентабельності вони можуть переключатися”, – каже Георгій Гелетуха.
Чому варто робити біометан з соломи і посліду, але не кукурудзи
Часто існують побоювання, що розвиток біоенергетики може зашкодити продовольчій безпеці, якщо аграрії намагатимуться вирощувати ті рослини, які можуть бути сировиною для біопалива, а не для їжі. Однак глобальний тренд такий, що все, що можуть з’їсти люди чи тварини, не повинно використовуватись для виробництва енергоресурсів. Тож європейцям важливо купувати метан, який виготовлений зроблений з відходів відповідно до класифікації.
Сировина для біогазу, фото: Vitagro
“Є чіткий перелік матеріалів, які вони вважають відходами: гноївка, курячий послід, солома, стебла тощо. Тобто будь-які відходи біомаси, які не можуть бути використані як продукти харчування або корми, каже він. – Наприклад, на цукрових заводах утворюється багато жому цукрового буряка. З нього можна виготовляти біогаз і біометан. Але корови можуть його їсти, тож, відповідно до класифікації, він не є відходом. Так само з силосом кукурудзи. Це розповсюджена сировина для виробництва біогазу, в тому числі в Німеччині багато років її так використовували. Але це спеціально вирощений продукт, який не є відходом. Тобто технічно робити біометан можна робити і з жому, і з силосу, але юридично він не буде вважатися біометаном з відходів, і за нього не платитиму високу ціну”.
Чому біометан не вигідно продавати в Україні
Через російські атаки на газові родовища в Україні скоротився власний видобуток. За даними ExPro, у 2025 імпорт газу досяг 6,47 млрд куб м, що у 9 разів більше, ніж у 2024 році. За цих умов виробники біометану могли б постачати увесь вироблений газ на внутрішній ринок, але в Україні “зелений” газ коштує так само як природний, тоді як в ЄС за нього можна отримати вдвічі більше.
“Звичайно, нам і всередині країни не вистачає газу, але питання в різниці ціни. В Україні ви можете продати біометан тільки за ціною природного газу. Не вище. Натомість в Європі ціни на біометан можуть бути навіть вдвічі вищими за ціни на природний газ. Якщо зараз ціна на природний газ орієнтовно 500 євро за 1000 кубів, то біометан ви можете продати по 900, 1000 євро. Іноді навіть вище”, – каже фахівець.
Річ у тім, що в Україні наразі немає механізмів, які стимулюють декарбонізацію економіки. А саме декарбонізація сприяє високим цінам на біогаз на європейському ринку. Аби виконати нормативи і не нарватись на штраф, компаніям вигідно заміняти природний газ біогаз, попри те, що він дорожчий.
Зокрема, йдеться про високий податок на СО2.
Біометановий завод Галс-Агро, фото: Державне агентство з енергоефективності
“Спалюючи природний газ, ви платите високий податок на викиди вуглекислого газу. Натомість при спалюванні біометану викиди парникових газів нульові чи навіть відємні, тому ви не платите цей податок, – пояснює пан Гелетуха. – Схоже працює внутрішня система торгівлі викидами: ви або самі скорочуєте викиди парникових газів до рівня, який встановив уряд, або ви купуєте право на викиди. Якщо не зробили ні те ні те – платите штраф. Якщо компанії загрожує штраф у 100 $ за тонну CO2, вона швидко починає шукати способи декарбонізуватися. І біометан – це один з найдешевших шляхів”.
Якщо європейські компанії купують біометан у країнах ЄС, їм враховують досягнуті скорочення викидів парникових газів. Натомість з біометаном з інших країн, зокрема, України, питання поки що не врегульоване. Німецький уряд уже розробив відповідний законопроєкт, але він ще до кінця не прийнятий. Якщо регуляторні перепони для поставок в ЄС усунуть, Георгій Гелетуха переконаний, що кількість виробників біометану в Україні стрімко зросте.