Про це заявив міністр енергетики США Кріс Райт на конференції Bloomberg з енергетичної безпеки в Х’юстоні.
За його словами, на початку війни наприкінці лютого через протоку щодня проходило близько 20 млн барелів — після блокування більшість поставок зупинилася. Кілька мільйонів барелів вдалося переспрямувати через альтернативні порти за межами Перської затоки, але близько 14 млн залишалися заблокованими. Райт назвав це “великою прогалиною в поставках” і наголосив: США відновлять повний прохід незалежно від позиції Іранської сторони.
Відновлення 7 млн барелів на день виявилося більшим, ніж очікували ринки — ф’ючерси на нафту впали на 5,1%, до менш ніж $86 за барель.
Тим часом Bloomberg повідомляє, що США та Іран можуть підписати угоду про повне відкриття Ормузу вже на полях саміту G7, який відбудеться 15–17 червня.
Війна Ірану та США: що передувало
28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали скоординованих ударів по Ірану в рамках операції “Епічна лють”, що відкрило нову фазу багаторічного протистояння між Вашингтоном і Тегераном. Удари були спрямовані на знищення ракетної, військової та ядерної інфраструктури — під час операції ліквідували верховного лідера Алі Хаменеї.
Іран відповів ракетними ударами по ізраїльських містах та американських базах у регіоні, бойові дії поширилися на Ліван. Незабаром Іран фактично заблокував Ормузьку протоку — через неї проходить близько 20% світових поставок нафти і газу. США у відповідь запровадили повну морську блокаду іранських портів 13 квітня.
17 квітня сторони досягли перемир’я, і Іран оголосив про розблокування протоки, однак вже наступного дня повернув жорсткий контроль над нею, звинувативши США у “піратстві”.
11 червня Трамп оголосив про масштабні удари по Ірану тієї ж ночі — зокрема про плани захопити острів Харг та взяти під контроль іранський нафтовий ринок. Однак невдовзі скасував атаку, заявивши, що угоду погоджено на найвищому рівні за участі США, Ізраїлю, країн Перської затоки та інших. Іранська сторона це спростувала — жодного погодженого тексту меморандуму немає. За даними Politico, реальною причиною стали дзвінки від лідерів Катару, ОАЕ та Пакистану, які запевнили Трампа, що попередня угода з Тегераном готова.