Ця кампанія стала частиною ширшої операції під назвою “Південний спис”, в рамках якої берегоохоронні та військові сили США переслідують, перехоплюють і захоплюють судна у міжнародних водах, вимагаючи виконання санкційних режимів та запобігання незаконному експорту енергоносіїв.
Що це означає для російсько-української війни, детальніше пояснить Еспресо.
Що таке “тіньовий флот”: чому він важливий для РФ
Нафтовий танкер Eagle S стоїть на якорі біля порту Кілпілахті в Порвоо, у Фінській затоці, 7 січня 2025 року, фото: Getty Images
Тіньовий флот – це умовна назва для сотні (за оцінками, близько 1000) старих, часто погано застрахованих танкерів, які вимикають транспондери, фальсифікують дані про вантаж і маршрут, щоб перевозити російську, іранську чи венесуельську нафту в обхід санкцій.
Хоча не всі аналітики схильні називати цей флот дійсно “тіньовим”, бо, як заявив в етері Еспресо експерт з питань санкцій та безпеки, співзасновник та головний редактор інтернет-порталу Blackseanews.net Андрій Клименко, насправді понад 40% російської нафти перевозить, по суті, одна країна – Греція.
“Це шість грецьких компаній, які очолюють грецькі мільярдери. Вони впливають на політику Греції й блокування санкцій проти Росії. Ми це побачимо, коли в ЄС зайде мова про заборону європейським компаніям свої судна направляти на ці маршрути”, – відзначив експерт.
У будь-якому разі для Росії – це ключове джерело доходів на війну в Україні – експорт нафти приносить мільярди доларів щомісяця. Зокрема, восени 2024 року президент Володимир Зеленський заявляв, що Кремль заробляє понад 10 млрд щомісяця завдяки “тіньовому флоту”. Адже ці старі танкери забезпечують до 70% морського експорту російської нафти.
Чому США почали захоплювати кораблі “тіньового флоту”: скільки зловили
танкер Bella 1, фото: marinetraffic
Операції із захоплення танкерів “тіньового флоту” – це частина стратегії США щодо посилення тиску на режими, які порушують санкції та намагаються обійти міжнародні обмеження. У Білому домі називають такі дії логічним продовженням санкційної політики.
Наприкінці минулого року, а саме 17 грудня у рамках операції “Південний спис”, США запровадили повну блокаду на експорт санкціонованого венесуельської нафти, яка посилилася після захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро американськими силами 3 січня вже цього року.
Трамп наказав військовим фокусуватися на перехопленні цих суден, що призвело до серії операцій з висадкою на ці танкери американських сил.
“За крадіжку наших активів та багато інших причин, включаючи тероризм, контрабанду наркотиків та торгівлю людьми, венесуельський режим був визначений іноземною терористичною організацією. Тому сьогодні я вводжу повну блокаду всіх санкціонованих нафтових танкерів, що входять та виходять з Венесуели”, – оголосив Трамп.
Наприкінці грудня у Reuters писали, що Білий дім розпорядився зосередитися на “карантині” венесуельської нафти як мінімум протягом наступних двох місяців.
Першою “ластівкою”, яку американські сили захопили ще до оголошення блокади, 10 грудня, став танкер Skipper у Карибському морі біля узбережжя Венесуели. Це судно перебувало під санкціями США з 2022 року за участь у тіньовому флоті, пов’язаному з Корпусом вартових Ісламської революції та “Хезболлою”.
А 20 грудня берегова охорона США спробувала висадитися на борт Bella 1 у Карибському морі біля Венесуели – судно прямувало туди за нафтою, йшло під фальшивим прапором Гаяни, і перебувало під санкціями США з 2022 року за перевезення іранської нафти (пов’язаної з “Хезболлою” та тероризмом). Екіпаж відмовився від висадки, різко змінив курс на північ і почав тікати через Атлантику. Переслідування тривало майже 18 днів. Судно вимикало транспондер і йшло “в темряві”.
Щоб відлякати американців і претендувати на захист Росії, екіпаж поспішно намалював російський триколор на корпусі (прямо під час втечі, в середині Атлантики), змінив назву на Marinera, зареєстрував судно в російському реєстрі судноплавства (домашній порт – Сочі) і отримав “тимчасовий дозвіл” від Мінтрансу РФ.
До речі, за даними WSJ, у такий спосіб за останні місяці як мінімум 25 танкерів “тіньового флоту” змінили прапор на російський (18 з них в грудні), щоб “сховатися” від США. Ідея була в тому, що під прапором Росії судно нібито отримує захист. Плюс Москва сподівалася, що США не ризикнуть ескалацією.
Але це не спрацювало.
Адже у випадку із танкером Bella 1, що став Marinera, США заявили, що судно залишалося без справжнього прапора на момент початку переслідування, тому мали право завершити операцію. А вже 7 січня в Північній Атлантиці (між Ісландією та Шотландією) сили США (спецпризначенці на гелікоптерах) висадилися на борт.
Цьому не завадили російські кораблі (включно з субмариною), які були поруч, але вони не втрутилися. Звісно, РФ назвала це “порушенням міжнародного права” і “піратством”, вимагала повернення екіпажу, також Китай висловив протест, але у США відкинули всі звинувачення, пояснюючи, що це венесуельський “тіньовий флот”, який порушує санкції, а російський прапор – фальшивка для обходу.
Також 7 січня американськими силами був зупинений танкер M Sophia під панамським прапором у Карибському морі. А 9 січня США захопили танкер Olina в Карибському басейні, який ходив під прапором Східного Тимору. За даними Reuters, судно стало п’ятим танкером захопленим під час блокади Венесуели.
Звідки на борту захопленого танкера взялися українці
В українському суспільстві резонанс викликало не стільки саме захоплення танкерів, як факт, що серед екіпажів виявилися майже два десятки українців, втягнутих в тіньові нафтові схеми Кремля.
Мова йде про перехоплення танкера Marinera (колишній Bella 1). Після того як американські сили взяли під контроль цей судно, стало відомо, що 17 членів екіпажу – українці. Інформацію підвередили у посольстві України у США.
“Ми перебуваємо в постійному контакті з американськими компетентними органами та вже поінформували Держдепартамент про необхідність забезпечення консульського доступу до наших громадян. Посольство тримає ситуацію під контролем та вживає всіх необхідних заходів для встановлення зв’язку з українськими громадянами”, – сказала посол України в США Ольга Стефанішина.
Цікаво те, що росіян на танкері “тіньового флоту” під російським прапором було менше – і як мінімум двох, за заявами російських офіційних осіб, нібито вже відпустили. Натомість українці, за словами нашого посольства, станом на 13 січня досі на борту корабля і перебувають у морі.
Американська сторона має намір подати ордер на арешт судна й розглядати його екіпаж у рамках федерального суду США за порушення санкційних законів, що може вплинути і на правовий статус тих членів екіпажу, які не є громадянами Росії.
Це судно належить російській компанії “Буревестмарин”, директором і єдиним власником якої є підприємець з окупованого Росією Криму Ілля Бугай. На сайтах з пошуку роботи можна знайти кілька опублікованих у 2025 році вакансій компанії, пов’язаних із судноплавством, кажуть розвідувачі.
Стосовно самих українських моряків на борту судна, за словами речника Української добровольчої армії Сергія Братчука, це вихідці з окупованого Криму.
“Бачите, коли сталася така ситуація, вони згадали, що вони українці”, – зазначив Братчук.
Чи можна назвати цих українських моряків зрадниками
фото: Олексій Сівак/Facebook
На думку Олексія Сівака, моряка із Херсона, який понад 17 років працював у міжнародних рейсах, а під час російської окупації міста він відкрито підтримував Україну, за що 59 днів провів у тюрмах та підвалах ФСБ, робити однозначні висновки ще зарано, оскільки є обмаль офіційної інформації.
“Можна стверджувати, що екіпаж не мав доступу до інформації про санкційний статус вантажу чи справжніх власників судна, які зазвичай ховаються за мережею офшорів “тіньового флоту”. Моряки могли просто не знати, що і куди саме вони везуть. За наявною інформацією, судно змінило назву та перейшло під російський прапор уже під час рейсу, коли екіпаж перебував у морі. Фактично повне розуміння реальної ситуації мав лише капітан – громадянин Грузії”, – розповів Еспресо Сівак.
Він вважає, що решта моряків стали заручниками політичних рішень власника судна.
“До того ж частина екіпажу – вихідці з окупованого Росією Криму. І тут у мене виникає питання: чому Росія забрала своїх трьох громадян, але не забрала кримчан? Виходить, вона й сама не вважає Крим своєю територією? Достовірних даних наразі дуже мало, тому робити остаточні висновки складно. Я не можу судити, зрадники вони чи ні. А от ті, хто свідомо працює на агресора, свій вибір уже зробили – і їм із цим жити, як і їхнім родинам”, – каже голова громадської організації “Випускники”.
Сівак також зазначив, що моряки нерідко опиняються в складних ситуаціях: через неуважність, небажання дізнаватися про реального власника судна чи характер вантажу, або просто через збіг обставин, від яких ніхто не застрахований.
“Бувають випадки, коли за незаконний вантаж відповідальність несе весь екіпаж, без розбору, хто саме винен. Тому варто дуже уважно підходити до вибору крюїнгу, власника судна та складу команди”, – наголошує експерт.
Що можна очікувати далі із боротьбою з “тіньовим флотом”: наслідки для РФ
фото: gettyimages
За словами президента Зеленського, завдяки скоординованим з частиною держав заходам тиску на “тіньовий флот” щонайменше 20 % суден флоту зупинились, і Росія намагається компенсувати цю втрату залученням нових суден.
“Усі вони мають бути додані в санкційні списки. Будемо продовжувати й санкційний тиск на команди танкерів, капітанів, страховиків та всю інфраструктуру тіньового флоту”, – додав він.
За даними Центру транспортних стратегій, “тіньовий флот” має можливість зростати на 30 кораблів на місяць, попри санкції.
Тобто захоплення кількох суден США не міняють загальної картини – росіяни досі отримують гроші за свою нафту на війну проти України, хоча й менше. Однак такі захоплення можуть служити месиджем для активніших дій для західних демократій. Зокрема, уряд Великої Британії визначив правовий механізм, який дозволяє їхнім військовим зупиняти, оглядати та затримувати судна “тіньового флоту”, повідомили у BBC. Тим більше, що операцію із захоплення російського танкера раніше підтримала Велика Британія – надіславши літак та допоміжний корабель.
“На сьогодні жоден британський військовослужбовець не підіймався на борт жодного судна, але офіційні особи витратили останні кілька тижнів, вивчаючи, які заходи можна було б вжити”, – наголошують у виданні, хоча й відзначають, що поки невідомо, коли Лондон остаточно схвалить такі дії.
Також ця “гра м’язами” від Трампа може бути чітким месиджем для Путіна, вважають у Washington Post.
“Якщо розглядати цю успішну операцію як частину ширших тенденцій, вона свідчить про те, що Трамп помітно охолонув до президента Росії Володимира Путіна. … Трамп виявив до Путіна забагато терпіння – і, можливо, ще виявить, – але очевидно, що за непохитну позицію він накладе на російського диктатора реальні витрати. І цей момент, видно, наближається знову”, – пишуть у виданні.
Натомість у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) кажуть, що захоплення російського танкера – яскравий приклад, як морські операції можуть руйнувати фінансові мережі автократій та їхніх маріонеток. Також там визнають, що ці дії менш ризиковані, ніж “українські атаки дронами на російські танкери”, і вони вписуються в ширшу стратегію послаблення російської військової машини.
“Постійні перехоплення тіньового флоту дестабілізують транспортування нафти, змушують Росію продавати сировину дешевше та можуть знизити ціну до рівня, коли експорт стає нерентабельним. Судно “Марінера”, попри спроби сховатися під російським прапором, пройшло через 32 виключні економічні зони, зокрема Греції, Італії, Іспанії та Португалії. Це відкриває можливість для ширшої коаліції країн, включно з членами НАТО, долучитися до перехоплення тіньового флоту”, – вважають у CSIS.
Аналітики також наголошують, що тактика ухилення від санкцій на морі “стає все більш витонченою”, тому й інструменти відстеження та забезпечення дотримання санкцій також повинні вдосконалюватися.
А заступник Голови СБУ (2014-2015), генерал-майор запасу СБУ, військовий і громадський діяч Віктор Ягун відзначає, що дії Трампа із захопленням танкерів і президента Мадуро відрізали Росію від чергового партнера.
“Венесуела, яка роками використовувалася Кремлем як доказ “антизахідної коаліції”, фактично переходить у режим транзакційної співпраці із Заходом, де місце Росії мінімальне або взагалі відсутнє. Це б’є одразу по кількох напрямках: звужується географія російського впливу в Латинській Америці, підривається репутація російського ВПК, а енергетичний важіль Москви слабшає через появу альтернативної важкої нафти на глобальному ринку. Фактично Кремль втрачає не союзника – він втрачає ще один елемент ілюзії глобальної противаги Заходу, яка трималася не на реальних можливостях, а на деклараціях і символічних жестах”, – наголошує Ягун.
У підсумку варто наголосити, що США наразі готує і проводить перехоплення танкерів, що перевозять венесуельську нафту, але не здійснюють тотальний глобальний морський нагляд чи захоплення всього “тіньового флоту” Росії, що працює з Китаєм чи Індією. Такі повсюдні дії були б значно складнішими юридично, дипломатично та логістично, ніж сфокусована кампанія навколо блокади Венесуели. Але навіть ці дії демонструють, що у росіян залишається все менше важелів впливу на світову політику.
Читайте також: Американська імперія: чи має Трамп шанс отримати Гренландію після спецоперації у Венесуелі та до чого тут Україна. Пояснюємо