Про це в етері Еспресо та Slawa.TV сказав професор стратегічних досліджень Університету Флориди, старший науковий співробітник Атлантичної ради (Вашингтон, США) Ендрю Міхта в інтерв’ю ведучому програми “Студія Захід” Антону Борковському.
“Аналізуючи Росію та Китай, варто пам’ятати про дві дуже важливі речі. Це дві дуже різні держави, насамперед з погляду економічного потенціалу. Китай сьогодні забезпечує близько 37% світового промислового виробництва. Росія ж значно більше спирається на природні ресурси, населення, технології та інші наявні активи. І дедалі більше опиняється в залежному становищі від Китаю.
Втім, якщо говорити про їхні політичні цілі та військові можливості, картина дещо інша. Китай лише зараз активно нарощує свій ядерний арсенал. Очікується, що до 2035 року він матиме близько 1500 ядерних боєголовок. За оцінками з відкритих джерел, Росія має понад 6 тисяч ядерних боєголовок”, – зазначив Міхта.
Старший науковий співробітник Атлантичної ради наголосив, що Росія є класичним ревізіоністським державним утворенням. Путін фактично намагається переграти підсумки Холодної війни. Він прагне відновити Російську імперію та повернути Росію до європейської політики як одного з головних гравців.
“Якщо дивитися російські медіа, там постійно звучить наратив про “зраду Заходу”. Мовляв, великий російський народ ніколи не зазнавав поразки. Велика російська армія ніколи не була переможена. Певною мірою це нагадує наратив, який існував у Веймарській республіці в Німеччині між двома світовими війнами. Тоді постійно повторювали, що німецька армія не була переможена – її нібито зрадили. Німці називали це “ударом ножем у спину” – легендою про зраду.
Путін говорить те саме. “Великий русскій мір”, як він це називає. Я поверну вам імперську велич. Тому Росія продовжуватиме рухатися цим шляхом, доки цей імперський імпульс не буде зламаний. Китай – це інше питання”, – зауважив Міхта.
За словами професора, Китай є справді екзистенційним викликом, оскільки становить загрозу не лише в економічній, а й у військовій сфері. Наразі Китай активно будує океанський флот. За кількістю кораблів його флот уже більший за американський, але значно поступається йому за можливостями. Загальний тоннаж також менший. Тому порівнювати можливості ВМС США та Китаю поки що складно. Водночас Китай активно інвестує і в Народно-визвольну армію.
“Крім того, Китай є ще й ідеологічним викликом. Особливо для країн Глобального Півдня він пропонує власну модель управління. Я колись назвав її “вільний ринок для невільних людей”. Тобто економічне процвітання в умовах авторитарної системи, яка дає людям доступ до товарів і послуг, але залишає всю владу в руках еліти”, – сказав він.
Ендрю Міхта також додав, що Україна є важливою частиною того, що сьогодні відбувається в Євразії. Глобалізація стала можливою завдяки тому, що ВМС США забезпечували безпеку морських шляхів. Саме тому контейнерні перевезення змогли поєднати світову економіку, а виробництво стало по-справжньому глобальним. Морські перевезення завжди були дешевшими за сухопутні, коли йдеться про доставку сировини та готової продукції. Китай через ініціативу “Один пояс, один шлях”, спираючись на мережу портів, намагається створити сухопутну логістичну систему через всю Євразію. І фактично прагне перетворити Європу з плацдарму американського впливу на кінцеву ланку цієї логістичної мережі. А Україна розташована просто в центрі цього транзитного простору.
“Тому як у Китаї, так і в Європі є впливові корпоративні інтереси, зацікавлені у швидкому завершенні війни, навіть якщо таке врегулювання не враховуватиме належним чином інтереси України та те, чого вона має досягти після завершення цієї війни.
Я значно оптимістичніше за багатьох своїх колег оцінюю те, чого вже досягла Україна. Так, ви втратили частину територій. Але за п’ять років війни масштаби цих втрат не стали такими, як того очікувала Росія. Те, що вам вдалося відстояти Київ під час першого наступу, а згодом відкинути російські війська назад, говорить саме за себе”, – резюмував Міхта.