Жодного нового пакета зброї зі складів Пентагону за 21 місяць. Kiel Institute оцінює падіння військової допомоги США у 2025-му на 99%.
Американську зброю нам тепер купують європейці через PURL. Цікавий нюанс: з $4,8 млрд, перерахованих союзниками, $2,5 млрд пішли на поповнення складів самого Пентагону.
А в жовтні за один тиждень нам обмежили Starshield, пригрозили відрізати розвідку за удари по НПЗ і порадили “обрати нового президента“.
Перше і друге у Вашингтоні заперечують. Але що це за збіг?
Путін за той самий час отримав червону доріжку на Алясці. А 16 жовтня Трамп указом заблокував санкції закону Грема, який сам підписав місяцем раніше. Сенат за нього голосував 86 проти 11.
Тепер про гроші
За чотири дні до інавгурації структура шейха Тахнуна, радника з нацбезпеки ОАЕ, тихо купила 49% криптокомпанії родини Трампа. За $500 млн. З них $187 млн отримали структури родини Трампа, $31 млн — родини Віткоффа. Того самого Віткоффа, що веде переговори з Путіним.
Білий дім каже, конфлікту інтересів тут немає. Бляха, тільки уявіть, якщо щось подібне ми прочитали б про Україну…
До речі, запам’ятайте шейха. Він ще знадобиться.
Лукойл. Закордонні активи — родовища, НПЗ, приблизно 2 000 АЗС — під санкціями США з жовтня 2025-го. Продати їх не вдається.
5 вересня Путін особисто пропонує Віткоффу і Кушнеру цю угоду “завершити”, щоб показати, що росіяни й американці “можуть робити бізнес разом”.
Читайте також: Чи витримає Європа війну на два фронти?
Хто в консорціумі покупців?
Тодд Боулі, що дав $2 млн на політичні проєкти Трампа. Фонд шейха Тахнуна (так, того самого), один з найбільших інвесторів фірми Кушнера. І катарські брати Аль-Хайят, які допомагали фінансувати албанський готель Кушнера.
Санкції збивають ціну активу, “правильний” покупець бере дешево, потім санкції скасовують.
За даними Reuters, саме зняття санкцій після продажу Кушнер і обговорював з Дмитрієвим.
З дизелем ще простіше.
9 жовтня, після дзвінка Путіну, Мінфін США дозволяє ввозити російське пальне до квітня 2027-го.
Наша делегація того ж дня сидить у Флориді з Віткоффом і Кушнером. Американцям ціни це майже не знизить, Росії дасть десятки мільйонів доларів на місяць. Економічного ефекту нуль, але є інші.
Важливіше інше: до виборів у Конгрес лишалося 25 днів.
Республіканець Тілліс каже, що президент, виглядає, не виконує закон.
Ще 12 сенаторів з обох партій назвали угоду “зрадою наших союзників“.
Де межа доказів? Що Трамп особисто заробляє на Лукойлі чи дизелі, публічно не доведено. Угоду ще не закрито.
Але сама конструкція: переговори з Путіним ведуть не дипломати, а бізнесмени — зять президента і друг, чиї сини — партнери його родини. Шейх, який заплатив цим родинам $218 млн, стоїть серед покупців російських активів. І ці ж люди вирішують, тиснути на Москву чи ні.
Чи “продав” Трамп Україну?
Союзу з Москвою ніхто не довів. Але ми бачимо, нами торгують за столом, де сидять бізнес-партнери його родини. І нас туди не кличуть. В їх розумінні ми така собі безвольна “тушка на базарі“…
Читайте також: Переговори з Росією — сповнена ризиків приманка
Що робити нам?
Почну з доброго.
Росія видихається. Дефіцит її бюджету за 9 місяців – 5,2 трлн руб., на півтора трильйона більше, ніж торік. Наші удари по НПЗ скоротили експорт російського дизелю з ~3 млн т на місяць до ~325 тис. т.
Тепер парадокс, який дивує.
Наша оборонка може виробити зброї на $50 млрд на рік. Держава замовляє на $16,5 млрд. Дві третини потужностей стоять, бо немає грошей.
Хто дасть гроші замість США?
Насамперед Європа. Кредит ЄС на €90 млрд, з них €60 млрд на оборону, і з нього можна купувати навіть американські PAC-3.
Плюс €210 млрд заморожених російських активів, за які зараз знову б’ються Швеція, Нідерланди, Іспанія і Польща.
Країни Затоки вже підписали з нами 10-річні угоди про дрони, бо наші хлопці вчать їх збивати шахеди.
Туреччина корисна на конкретиці: Чорне море, спільне виробництво, відбудова.
Треба почати діалог з Китаєм. Якщо вони будуть бачити свої інтереси в Україні, в них буде набагато менше мотивації підтримувати Росію. І заокеанські партнери побачать, що на них світ клином не зійшовся.
З критичними матеріалами ми чомусь вчепилися в США, ніби покупець один. А ЄС уже включив графіт Балахівки у свої стратегічні проєкти, Японія придивляється до титану, капітал Затоки зайшов у літій Добри.
Роздайте 5-7 проєктів різним партнерам, і з Трампом розмова піде інша.
Читайте також: Мета війни — кращий мир, ніж був до неї, коли ворог не здатен диктувати, в яку гру нам грати
…
Ми маємо стати “їжаком, який заробляє”:
- тримаємо лінію і робимо війну дорогою: дрони-перехоплювачі (реактивних шахедів уже 3 200 на місяць);
- удари по логістиці й нафті;
- ППО з кількох джерел, 300 ракет Patriot від європейців в обмін на наше місце в черзі;
- європейськими грошима завантажуємо свої заводи, а не чужі (!);
- зі США працюємо через угоди та Конгрес, де двопартійна більшість за тиск на Росію;
- партнерів має бути багато, але домінанта жодного;
- і жодного визнання окупації та виходу з Донбасу;
- перемир’я по лінії фронту лише з гарантіями на папері.
Ну і вдома: економічна свобода, чесна мобілізація, прозора оборонка. Бо кожен наш скандал партнери читають раніше за нас.
Ми надто довго чекали, що хтось прийде і врятує. Все, дорослішаємо. Не прийде.
Але країна, яка сама робить більшість своєї зброї й вчить Затоку збивати шахеди, вже має свої карти. Навіть якщо в Овальному кабінеті досі вважають інакше.
Про автора. Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.