Про це в проєкті “Український фокус. Ранок” на Slawa.TV та “Еспресо” сказав президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
За його словами, нинішня політична криза в Південній Кореї може спонукати президента Лі Чже Мьона діяти за моделлю, яку демонструє президент США Дональд Трамп, переводячи відповідальність за внутрішні проблеми на зовнішнього гравця.
“У Південній Кореї чергова криза, і, гадаю, чинний президент Лі Чже Мьон певною мірою взяв за модель поведінку Трампа. Мовляв, давайте звинуватимемо Україну: не звинувачувати ж Китай чи Північну Корею, з якими сусідство доволі небезпечне. Тим більше що привід знайшовся, хоча він абсолютно штучний: оприлюднення факту передачі Південній Кореї двох північнокорейців”, – зазначив Гончар.
Він вважає, що таким чином південнокорейська влада могла намагатися переключити увагу суспільства з внутрішньополітичних проблем.
“Розрахунок був на те, що це відверне увагу від внутрішньополітичних проблем. Так само, як у Трампа: проблема з дизелем, хто винен? Україна. Лі Чже Мьон пішов приблизно за цією схемою”, – пояснив експерт.
Гончар також наголосив, що Південна Корея не завжди дотримується санкційного режиму щодо Росії. За його словами, факти постачання пального з Південної Кореї до РФ були відомі й раніше.
“Те, що Південна Корея насправді не надто дотримується санкційного режиму, теж факт. Факт постачання пального з Південної Кореї до Росії також був відомий”, – зауважив президент Центру глобалістики.
Він додав, що нинішня позиція Сеула також може бути пов’язана з економічними інтересами великого південнокорейського бізнесу, який зацікавлений у поверненні на російський ринок.
“Вони сплять і бачать, як повернутися до великих російсько-південнокорейських проєктів, пов’язаних із газом і з будівництвом танкерів-металовозів, яких Росія робити не може. Південна Корея свого часу взялася розвивати цей багатомільярдний багаторічний проєкт. Є й запит великого південнокорейського бізнесу: усі провідні компанії, як-от LG, Hyundai та інші, сплять і бачать, як знову повернутися на російський ринок”, – сказав Гончар.
На його думку, саме в контексті внутрішньополітичної боротьби питання передачі двох громадян КНДР отримало значний розголос у Південній Кореї.
Водночас експерт назвав дивною позицію самої України, яка, за його словами, передала двох північнокорейців Сеулу, не отримавши нічого навзамін.
“Дивно мені інше: ми так легко віддали цих двох полонених, не отримавши навзамін нічого і забувши, що в нас є бранці Кремля, які вже понад десять років у російській неволі”, – наголосив він.
Гончар зауважив, що останнім часом увага зосереджена переважно на військовополонених, які потрапили до російської неволі після початку повномасштабного вторгнення, однак не варто забувати про українців, яких Росія утримує ще з 2014 року.
“Останнім часом ми згадуємо тільки про військовополонених, які потрапили в полон після 2022 року. Це все правильно. Але є й ті, хто в полоні з 2014 року”, – підсумував експерт.
Дипломатичний скандал між Україною та Південною Кореєю
Президент України Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній асамблеї ООН 23 вересня повідомив, що Київ передав Південній Кореї двох військових КНДР, яких українські сили взяли в полон. Обох захопили у Курській області у січні 2025 року, коли вони воювали на боці Росії.
Після цих слів Зеленського Сеул заявив, що Україна нібито порушила домовленість про конфіденційність передачі військовополонених. Українська сторона заперечила існування такої угоди. 28 вересня МЗС Південної Кореї викликало виконувача обов’язків посла України Андрія Вешкіна та заявило, що ситуація може зашкодити взаємній довірі між країнами. Сеул також зажадав від Києва офіційних пояснень і вибачень.