Україна зіткнулася з найгострішою бюджетною проблемою від початку повномасштабної війни: державі бракує мільярдів доларів на фінансування оборони, а частину невійськових видатків уже доводиться відкладати.
В Україні склалась сумна традиція, коли під кінець року держава вимушена екстрено шукати кошти, аби закрити прогалини у фінансуванні. Під кінець 2025 року новини рясніли заголовками про “фінансову катастрофу” та критичний брак коштів, коли суспільство напружено очікувало на вирішення долі 90-мільярдного кредиту ЄС для України. Після того, як ця позика була погоджена, здавалось, 2026 рік не принесе нам значних проблем у фінансуванні.
Втім, не так сталось як гадалось. Наприкінці 2026 року Україна знову зіткнулася з гострою нестачею грошей у державному бюджеті. І на цей раз – ще масштабнішою.
Ще 1 вересня прем’єр-міністр Сергій Корецький з трибуни Верховної Ради заявив, що Кабінет міністрів запроваджує жорсткий режим економії бюджетних коштів з метою фінансування потреб Сил оборони. При чому, як зазначив міністр фінансів Сергій Марченко, Україна ще не стикалася з настільки складною бюджетною ситуацією від початку повномасштабної війни.
На цьому тлі президент України Володимир Зеленський звернувся до партнерів із закликами знайти додаткові шляхи підтримки України, адже, за його словами, дефіцит оборонних видатків вже складає 27 мільярдів доларів. Він пояснив, що на початку цього року Міністерство оборони використало кошти, які були заплановані на кінець року.
“Загальний дефіцит на сьогодні становить 27 мільярдів доларів. Близько 8-10 млрд з них потрібно, щоб забезпечити наших солдатів зброєю в січні, лютому та березні. Ми повинні вже зараз почати фінансові виплати та виробництво. Інакше у січні і лютому у нас нічого не буде. Я маю на увазі, що зброї буде недостатньо. А 20 мільярдів – це термінові гроші. Вони потрібні на чотири місяці цього року” – сказав Зеленський.
Однак європейські партнери не очікували на такий великий дефіцит бюджету і ставлять під сумнів, чи ефективно витрачаються кошти, або чи не перебільшуються потреби.
Наслідки критичної – чи близької до критичної – ситуації вже починають даватися взнаки: прем’єр Сергій Корецький повідомив, що уряд ухвалив рішення щодо пріоритетності державних видатків. Передусім фінансуватимуться видатки на оборону, пенсії та соціальні виплати, а також зарплати вчителям, лікарям та іншим працівникам бюджетної сфери. А, ось, видатки, які не є першочерговими, за його словами, відкладаються.
“Це стосується нових будівництв, реконструкції та капітальних ремонтів, які не є критично важливими, а також об’єктів благоустрою, як то парків, скверів, фонтанів чи перекладання бруківки”, – сказав Корецький.
При цьому деякі з цих антикризових заходів є особливо болючими – так, голова Бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа повідомила, що Міністерство фінансів перенесло на грудень фінансування підготовки енергетичної системи до зимового періоду.
“Мінфін вніс зміни до розпису державного бюджету і відклав деякі видатки вересня, жовтня і листопада на грудень. В першу чергу, це капітальні видатки: будівництво і реконструкція, в тому числі лікарень; це будівництво укриттів в лікарнях і школах; захист енергетики; будівництво соціального житла тощо”, – сказала нардепка.
Причини фінансової кризи
Чому Україна стикнулася з такою важкою фінансовою ситуацією під час посилення російських атак, перед важкою зимою на тлі давно ухвалених програм допомоги від міжнародних партнерів?
Одна з парадоксальних причин – це невиконання Україною взятих на себе зобов’язань перед міжнародними партнерами щодо ухвалення низки погоджених законопроєктів. Виконавши необхідні умови в строк, наша держава отримала б 29,5 млрд доларів. За словами прем’єра, наразі прострочено 42 урядові рішення і понад 40 законів, які уряд ще має подати до Верховної Ради.
Частина законопроєктів уже підготовлена та передана парламенту. Прем’єр публічно взяв на себе зобов’язання до 15 жовтня надолужити всі прострочені урядові рішення. Законопроєкти, за його словами, також мають бути максимально подані до цієї дати, хоча окремим документам може знадобитися більше часу для узгодження з міжнародними партнерами та профільними комітетами.
Серед інших причин суворого дефіциту коштів – подорожчання війни та скорочення доходів бюджету внаслідок російських атак. Як повідомили в Центрі економічної стратегії, за перші вісім місяців року видатки держбюджету зросли на 660 млрд грн, порівняно з аналогічним періодом 2025-го, і 82% цього приросту припало на витрати на війну.
При цьому дедалі більшу частину оборонних видатків Україна змушена покривати власними ресурсами. Воєнні витрати за рахунок внутрішніх коштів зросли на 43%, тоді як міжнародна допомога у вигляді зброї та боєприпасів – лише на 9%.
За словами економістки ЦЕС Олександри Мироненко, війна дорожчає з двох основних причин: зростає чисельність армії та пов’язані з цим виплати військовим і їхнім сім’ям, а також дорожчають закупівлі через високу інтенсивність бойових дій та їхню дедалі більшу технологічність.
Водночас держава отримує менше доходів. Через російські атаки страждають бізнес, логістика та споживання, що безпосередньо позначається на податкових надходженнях. За вісім місяців бюджет недоотримав понад 31 млрд грн податків. Найбільше – за ПДВ: лише у липні-серпні Україна втратила 25,3 млрд грн через інтенсифікацію російських атак.
Війна дорожчає, а допомога скорочується
Інший елемент цієї великої проблеми – недонадходження міжнародної допомоги, зокрема саме військової.
“За останні 12 місяців обсяги цієї in-kind (фізичної) допомоги партнерів скоротилися на 41% – з 25 млрд євро до 14,7 млрд. Якщо ж порівнювати перше півріччя цього року з першим півріччям минулого року, ця in-kind допомога скоротилася вдвічі. Загалом останні 12 місяців були найгіршими за обсягами надходження такої допомоги за весь період повномасштабного вторгнення”, – зауважила Мироненко.
За її словами, однією з причин могло стати запровадження військового компонента програми Ukraine Support Loan (USL): після запуску цього механізму у партнерів міг зменшитися стимул надавати окрему допомогу зброєю, адже в оборонній частині USL вже є відповідний компонент.
Україна, своєю чергою, розраховувала на попередні обсяги in-kind допомоги. Коли вони скоротилися, потреби фронту довелося компенсувати власними коштами. Фактично бюджет почав використовувати ресурси, призначені для майбутніх періодів, зокрема кошти на виплати військовослужбовцям, щоб закривати поточні потреби. Саме це значною мірою й сформувало нинішній фінансовий розрив.
Таким чином, загалом до кінця року Україні потрібно залучити близько 56,5 мільярда доларів. Із них $29,5 млрд уже передбачені планом фінансування за рахунок програм міжнародних партнерів, але для їх отримання Україна має виконувати взяті на себе зобов’язання.
Ще 27 мільярдів – це додаткова потреба на фронт, якої ніхто не очікував. Пояснюють же її подорожчанням війни, скороченням частини міжнародної допомоги зброєю та необхідністю збільшення виплат військовим.
Прем’єр зазначив, що близько $7 млрд з цієї суми уряд планує покрити за рахунок економії, оптимізації та перерозподілу видатків. Ці кошти мають забезпечити, зокрема, виплати військовим і підтримку їхніх родин. Решта – 20 млрд доларів – лишається предметом переговорів із партнерами.
“Від цих грошей залежить наша спроможність вести активні бойові дії зокрема і в першому кварталі 2027 року, оскільки необхідно оплатити виробництво відповідних озброєнь. Особливо це стосується далекобійної компоненти та наших можливостей переносити війну туди, звідки вона прийшла”, – зауважив Корецький.
Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин у розмові з УНІАН при цьому зауважив, що оцінити реальний масштаб проблеми складно: держава не розкриває повної картини залишків та поточних потреб бюджету.
“Ситуація така, що реальний стан справ не розкривають, але інформацію дають дозовано”, – говорить Шевчишин.
За його словами, бюджетна частина, яка фінансує соціальні видатки, наразі виглядає менш проблемною: на рахунках держави в НБУ, за його оцінкою, перебуває близько 377,9 млрд грн, а додатково очікуються 481 млн доларів від Канади та 3 млрд євро за програмою Ukraine Facility.
“Якщо власних залишків вистачало на два місяці, то з анонсованими надходженнями питання нестачі фінансування соціальної частини знімається”, – вважає експерт.
Натомість значно вразливішою залишається військова частина бюджету, яка фінансується переважно за рахунок внутрішніх доходів.
“По цій частині найменше інформації, є лише загальні цифри. І тут найбільша проблема. Проблеми бізнесу через терор, закриті порти різко знизили можливість генерації коштів та фінансування виплат військовим власними коштами”, – каже аналітик.
Водночас, за словами Шевчишина, зростають потреби в авансуванні виробників озброєння, дронів та іншої військової продукції.
“Саме ця частина зараз найбільш вразлива і потребує не лише голосувань щодо непопулярних рішень, але й домовленостей із партнерами про додаткові параметри фінансування”, – зазначає експерт.
Невмируща корупція і закони, без яких не буде грошей
Проте є й інша проблема, на яку вже не воліють заплющувати очі ні донори, ні українське суспільство. На тлі гострої нестачі грошей на оборону особливо боляче виглядають численні корупційні скандали з розкраданнями під час державних закупівель. Поки уряд шукає мільярди доларів на зброю та виплати військовим, правоохоронці регулярно повідомляють про справи, де йдеться про сотні мільйонів гривень збитків державі. І найгірше виглядає розкрадання бюджетних коштів в сфері оборони і захисту енергетики на тлі гучних заяв про найважчу зиму.
Неможливо не згадати операції “Мідас” і “Форрест Гамп”, які стосуються високопосадовців, великих активів і сотень мільйонів гривень. На цьому тлі майже непомітними проходять розслідування антикорупційних органів щодо не таких гучних, але не менш збиткових розкрадань.
За даними вересневого опитування КМІС, корупція у владі є однією із головних проблем, які хвилюють українців: її назвали 50% опитаних. Корупція навіть перевершила російські ракетно-дронові удари, якими цілодобово тероризують українців окупанти. При цьому 72% респондентів вважають, що за час повномасштабного вторгнення рівень корупції в Україні зріс.
Це питання має значення і для міжнародних партнерів, які прив’язують фінансову допомогу до реформ, прозорості та посилення контролю за державними коштами. І владі потрібно не лише знаходити нові джерела фінансування, а й доводити партнерам і власним громадянам, що кожен додатковий мільярд використовується за призначенням – особливо тоді, коли йдеться про гроші на війну.
Окрім того, Україна не виконує те “домашнє завдання”, якого від нас очікують кредитори. Через що партнери вже відмовляються надавати нам частину обіцяних грошей.
Координатор експертних груп Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна Олег Гетман наголошує: українські податки та збори фактично спрямовуються на оборону, тоді як міжнародна допомога дозволяє фінансувати значну частину інших державних видатків.
“Ми ритмічно збираємо податки, близько 40–50 мільярдів доларів на рік, і оборону нашу фінансуємо. Всі інші видатки – у нас на них коштів не вистачає. І приблизно 40–50 мільярдів доларів останні роки дають нам міжнародники. Причому переважна більшість з цих коштів – безповоротна допомога, їх навіть не потрібно повертати. Єдине, що треба робити, щоб отримувати ці кошти, – це приймати ті законопроєкти, які ми ж пообіцяли європейцям, МВФ і Світовому банку”, – сказав він у коментарі УНІАН.
За словами експерта, частина цих законопроєктів стосується реформ, які безпосередньо впливають на якість державних інституцій: антикорупційної системи, верховенства права, роботи Бюро економічної безпеки та інших органів.
Проблема в тому, що парламент не встигає – і не бажає – ухвалювати необхідні рішення у визначені строки.
“На жаль, вже пів року парламент з низки причин гальмує, саботує прийняття цих важливих законопроєктів. Єдиний сплеск був на початку вересня, коли парламент зібрався, проголосував майже 10 законопроєктів з 25 необхідних, і ми вже отримали перші 4 мільярди євро від Євросоюзу через те, що ми це проголосували”, – каже Гетман.
Він зауважує, що кошти від партнерів для України заброньовані і можуть бути передані нам буквально протягом тижня після того, як парламент проголосує за відповідні законопроєкти.
Слід зазначити, що партнери вже не заплющують очі на недовиконання Україною взятих на себе зобов’язань. Це добре ілюструє остання місія Міжнародного валютного фонду, яка на початку вересня залишила Київ без домовленостей на рівні персоналу щодо перегляду програми розширеного фінансування EFF та, відповідно, виділення чергового траншу фінансової допомоги.
“Як і раніше, МВФ наполягає на ухваленні законопроєкту про скасування ПДВ-пільги для міжнародних посилок вартістю до €150. МВФ дав зрозуміти, що відступати від цієї умови не буде”, – повідомляла народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк.
Посилки розбрату
Серед прострочених рішень найбільшим каменем спотикання в Україні стало питання запровадження 20%-податку на посилки з іноземних маркетплейсів вартістю до 150 євро, тобто скасування існуючої пільги.
Верховна Рада вже двічі провалювала відповідні законопроєкти, і востаннє – 1 вересня, коли, за іронією долі, місія МВФ ще перебувала у Києві. Але 16 вересня парламентарі все ж спромоглися підтримати у першому читанні відповідний законопроєкт.
Міністр фінансів Сергій Марченко наголошував, що документ є вимогою ЄС та його прийняття відкриє Україні доступ до міжнародного фінансування.
“Далі тягнути нам немає куди. Ціна питання на сьогоднішній момент – неотримання у вересні 4 млрд євро. Ми терміново перевнесли ці законопроєкти, щоб мати шанс отримати ці кошти у жовтні”, – сказав міністр.
Проте чи встигне Рада ухвалити документ – питання відкрите: депутати пішли на тривалу перерву в пленарній роботі до 13 жовтня. І, як це зазвичай буває з подібними законопроєктами, до нього, за словами депутатів, вже подано безліч правок.
Опір прийняттю закону з боку депутатів пояснюється його крайньою непопулярністю серед населення, для якого ухвалення закону означатиме подорожчання низки імпортних товарів. В той же час для уряду це, зокрема, спосіб збільшити внутрішні доходи бюджету та вирівняти умови для українського бізнесу, який конкурує з іноземними продавцями.
Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що близько 80% таких відправлень фактично є дробленням товарних партій, яке дозволяє уникати податкового навантаження.
Корецький пояснив, що українські виробники працюють у значно складніших умовах – зокрема, через дорожчу електроенергію та необхідність використовувати дизель-генератори під час блекаутів. Водночас імпортні товари, які надходять невеликими посилками, можуть не обкладатися податками за аналогічними правилами. За словами прем’єра, це створює конкурентну перевагу для іноземних виробників перед українськими компаніями.
Водночас фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що очікуваний фіскальний ефект від оподаткування посилок не відповідає масштабам проблем, які можуть виникнути для логістики. За його оцінкою, додаткові надходження у 10–27 млрд грн, які очікуються від ухвалення нових правил, є незначною сумою порівняно із загальними видатками державного бюджету.
“Це буквально на пів дня витрат бюджету, якщо брати загальну суму. Тобто ці 10 чи 20 млрд грн лише створять колосальні проблеми для логістичного комплексу, але жодним чином не вирішать проблеми дефіциту бюджету”, – вважає економіст.
Кущ також критикує механізм адміністрування податку. За його словами, покладання на логістичні компанії функцій податкових агентів може призвести до накопичення значних обсягів посилок на митних терміналах. В умовах російських атак, на його думку, це створює додаткові ризики для логістичної інфраструктури та навантаження на систему, яка вже працює в умовах постійних перебоїв.
Що буде далі
Наразі вирішення питання гострої бюджетної кризи значною мірою залежить саме від ухвалення необхідних законопроєктів – якими б непопулярними вони не були. Адже урізання низки видатків розпочалося вже, і надалі проблема може тільки поглибитися.
“Будуть обрізані капітальні видатки, буде обрізана допомога бізнесу – дешеві кредити, страхування бізнесу. Потім буде обрізана соціалка, якщо ще не вистачить коштів. Потім можуть гривні трохи додрукувати, що позначиться на інфляції”, – прогнозує наслідки за негативного розвитку подій Олег Гетман.
Проте надалі потрібно шукати подальше фінансування оборонних потреб, що лише зростають, і ця проблема особливо актуальна в контексті роботи над законом про держбюджет на 2027 рік. І тут важливо як мінімум не повторювати помилки цього року.
“На наступний рік нам знов потрібні від міжнародників 40–50 мільярдів доларів. Без них ми взагалі не зводимо наші баланси, бо міжнародники фінансують абсолютно все: медицину, освіту, дороги, частково пенсії. І, знов-таки, ми залежимо від тих зобов’язань, які взяли на себе на 2027 рік, взяла на себе Україна – це буде пакет ще з близько 40 законопроєктів”, – каже економіст.
На тлі дефіциту дедалі частіше знову звучить ідея використати заморожені російські активи для фінансування потреб України. Європейський Союз уже використовує прибутки, отримані від активів російського Центробанку, на користь України. Проте основна сума лишається знерухомленою.
Потенційно це могло б стати одним із найбільших додаткових джерел коштів, і Європейська комісія пропонувала використати їх як основу для фінансової підтримки України, однак Бельгія, де зосереджена основна частина російських активів, категорично відмовляється від цієї ідеї через побоювання судів з боку Росії. Так, прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер заявляв, що повна конфіскація державних активів РФ стане актом війни.
Наприкінці серпня Швеція, Нідерланди, Іспанія та Польща закликали Брюссель відновити роботу над використанням понад 200 мільярдів євро заморожених російських активів для фінансування України.
Україна висловила сподівання, що європейські країни відновлять обговорення цього питання. Однак Бельгія поки що залишається непохитною. І розраховувати лише на заморожені російські активи як на швидке джерело фінансування наразі не доводиться.
У підсумку Україна опинилася в ситуації, коли потреби бюджету зростають одночасно за кількома напрямами. Війна дорожчає, частина військової допомоги надходить у менших обсягах, російські атаки скорочують податкові надходження, а значна частина зовнішнього фінансування прив’язана до виконання конкретних зобов’язань.
І нинішній дефіцит бюджету має бути не лише питанням того, де взяти гроші до кінця року. Саме від того, наскільки вдало Україна зможе пройти цим шляхом, залежить, чи залишиться нинішня нестача коштів контрольованою проблемою, чи перетвориться на значно серйознішу фінансову кризу, яка продовжиться і в наступному році.
Катерина Жирій