З середини літа РФ завдає ударів по логістичних центрах та складах. Поки бізнес намагається перебудувати ланцюги поставок, покупці кинулись робити продовольчі запаси. Через ажіотаж ціни на крупи різко пішли вгору, а гречка почала зникати з прилавків магазинів навіть на заході країни, зокрема у Львові, хоча під удари потрапляють насамперед логістична інфраструктура на Київщині. Водночас продавці отримали ідеальний шанс позбутись старих запасів тієї ж гречки, адже наразі якраз триває сезон збору нового урожаю і вже за місяць у магазинах з’явиться свіжа крупа. Чому ажіотаж у магазинах через ймовірний дефіцит продуктів в Україні – вдало проведена ворожа ІПСО та як змінюється торгівля в умовах постійних атак у розмові Еспресо з першим віцепрезидентом Торгово-промислової палати України Михайлом Непраном.
Михайло Непран, фото: Facebook Михайло Непран
Чи можуть удари по логічних центрах та великих товарних складах призвести до перебоїв з поставками товарів у магазини чи навіть спричинити дефіцит окремих продуктів?
Ситуацію з так званим дефіцитом продуктів, чи так званим голодом восени і взимку, можна розглядати для студентів політології та журналістики, як класичний приклад вдалого російського ІПСО. Його запустили, використавши наших корисних ідіотів, абсолютно некритично мислячих журналістів та хайпуючих “експертів”.
Можемо розібрати, як це робиться. Спочатку йдуть заяви російських офіційних осіб про те, що з Україною треба розібратися, треба застосувати тактику випаленої землі. “Надо, чтоб с поднятыми лапками пришли, все уничтожить, все сжечь”. Після цього починаються обстріли. При тому обстріли свідомо йдуть столичних складах.
Хочу звернути увагу, що коли такі склади горіли під Харковом чи у Дніпрі – такого резонансу не було. Було просто повідомлення, що згорів продуктовий склад чи великий магазин тієї чи іншої мережі. Вибрали спеціально столичний регіон, бо тут велика концентрація засобів масового інформування. Вдарили по емоціях цими фотографіями.
На другий день з’являються фотографії порожніх полиць з магазинів. Потім розкручується хвиля паніки, починається масовий ажіотаж. Так, подекуди дійсно були перебої у зв’язку з тим, що склади згоріли. Але це були перебої з постачанням, а не дефіцит продуктів. Пустих полиць не було, були відсутні деякі види товару.
Починається нагнітання істерії через наших корисних ідіотів, наших недобросовісних журналістів-експертів, плюс російські Telegram-канали. Особливо пенсіонери починають масово бігти в магазин, скуповувати продукти. І навіть адекватна, емоційно врівноважена людина, яка приходить у магазин і бачить, що стоїть черга, де забирають крупу, сіль, цукор, консерви, теж починає цьому піддаватись, бо є таке поняття як психологія натовпу.
Тому давайте не плутати тимчасові проблеми деяких, далеко не всіх, торгових мереж, і дефіцит продуктів. Це чистої води гра на негативних емоціях. На цих негативних емоціях грають росіяни, грають наші, аби зібрати перегляди в Інстаграмі, чи Ютубі. Грають торгівельні мережі, які хочуть на цьому більше продати і заробити. От в результаті другий місяць, як тема все ніяк не вщухає.
Давайте без емоцій. У Києві проживає близько 3 млн жителів. Елла Лібанова, директорка Інституту демографії, навела таку цифру: на контрольованих територіях України на січень 2026 проживало 29 млн жителів. Якщо згоріли склади і є перебої в Києві і деяких великих містах, де є ці торгові мережі, чи значить, що в інших регіонах України є перебої з забезпеченням харчами? Ні.
Торгові мережі, які теж підтримують отримують оцей негатив, переслідують свої корпоративні інтереси. Але мережі є у столиці, у великих обласних центрах, містах де 50-70 тисяч жителів. Решта населення України ходить у невеликі місцеві мережі, які як працювали, так і працюють, ходять на ринки. То й же Львів як їздив на Шувар, так і їздить. Нехай 10 млн – це жителі великих міст, то решта 19 мільйонів – як жили із свого роду, із базару, з невеликих магазинчиків, так і живуть. Ніякого дефіциту продуктів харчування нема і не може бути в Україні. Бо на щастя, 80% продуктів, ми виробляємо самі. І якщо за когось переживати, то переживати треба не за торгівельні мережі, а за виробників.
Чи можуть у цих умовах великі мережі, які досі працювали через великі логістичні центри, переорієнтуватись на дрібніших локальних виробників? Адже у кожному регіоні є виробники, які випускають класні продукти, але в місцевому “Сільпо” ти їх не побачиш. Невеликому бізнесу було нереально пробитись на полиці великих мереж.
Золоті часи розвитку торгівельних мереж, скоріше всього, в минулому. Тепер буде інша тенденція. Ми повертаємося до того, що було, але на якісно новому рівні. До розвитку торгівельних мереж у нас була досить розвинута широка сітка невеликих та середніх магазинчиків. Були спеціалізовані магазини: овочі, фрукти, молоко, м’ясо, алкоголь. Вони всі не витримали конкуренції. Для нас, покупців, стали комфортніші торгівельні мережі. Що давала мережа? Комфорт. Ви приходили, брали візочок, був великий вибір товару, як за якістю, так і за ціною, де можна було розрахуватися будь-яким способом. Тепер питання комфорту поступається питанню безпеки.
Як написав один блогер, коли ви заходите в торговий центр чи велику торгову мережу, ви повинні розуміти, що звідти можете не вийти. Є питання, припиняти чи не припиняти роботу торгових центрів. Але покупці повинні усвідомлювати – якщо ми під час тривоги залишаємося в торговому центрі, або заходимо в великий магазин, ми ризикуємо. Ми ризикуємо, бо можемо звідти не вийти. Тому я вважаю, що зараз якраз можуть отримати поштовх невеликі та середні магазини, невеликі та середні мережі, базари, ярмарки, доставка додому.
Я не власник торгової мережі. В мене немає інформації, як вони збираються розвиватися, але думаю, як альтернативний варіант, скоріше всього, що може бути і відкриття невеликих і середніх. Чи підуть вони на це? Питання відкрите. Є свої плюси і свої мінуси в цій ситуації.
Підсумовуючи, хочу сказати: давайте не будемо зводити торгівлю України забезпечення продуктами України, українців тільки торговими мережами. Думаю, що скоріше всього нас може чекати новий ринок. Який він буде – життя покаже. Але я думаю, що такого інтенсивного розвитку торгових мереж, як було до війни, вже не буде.
У Нацбанку порахували, що витрати на перебудову логістики дадуть додаткові 0,4-0,6% до річної інфляції. Чи можна взагалі на сьогодні спрогнозувати, як зростуть ціни?
Робити прогнози справа невдячна, хоча в цьому є суть роботи експерта. Спочатку він дає прогноз, а потім пояснює, чому він не справдився. Як відповідальний експерт, я завжди ставився дуже обережно до конкретних цифр. Національний банк давав 1,5% на сьогодні. Я думаю, що це реально, якщо ми говоримо за вересень місяць.
Ціна складається не тільки із вартості продукції. Тому що з одної сторони дорожчає логістика, з іншої сторони є поняття сезонності. Зараз осінь, огірки, помідори, капуста, картопля, томати вродили в цьому році небачено. Урожай дуже добрий. Його велика кількість тисне на ринок, ціна на них падає. Бо, наприклад, той самий томат чи перець треба продати сьогодні, бо він не може до Нового року лежати, як картопля. Він просто згниє і його викинуть. Значить, він тисне на ринок.
Знаєте, в мене є улюблений любимий вислів, що економіка – це не чорно-біле кіно. Це сім основних кольорів і 800 відтінків. Тому мені близький прогноз Національного банку 1,5%. Я думаю, що у вересні-жовтні точно різких цін на продукти харчування не буде.
Але йдеться не лише про продукти харчування. Як загалом може змінитись асортимент у наших магазинах?
Проблем і забезпеченням будь-якими товарами не буде при одній умові – коли в нас будуть гроші. Я б ставив на перше місце не забезпечення товару. Якщо не буде молока львівського, поляки привезуть польське. Ми вмонтовані у європейський ринок, польські мережі одягу інтенсивно заходять в Україну і досить-таки жорстко конкурують з китайськими.
Навіть коли згорів склад побутової техніки Bosch і, по-моєму, Puma, що вони сказали? Що в них є двотижнева пауза, вони просять вибачення за затримку, але свої зобов’язання виконають. Просто вже не буде складів, а будуть, грубо кажучи, з коліс завозити. Коли був ковід, побутову техніку не привозили, просто стояли в магазині зразки. Замовляли по тому зразку і через тиждень вам привозили.
Але якщо в нас не буде грошей, то тоді ніхто сюди нічого не привезе. Тому я б на перше місце ставив можливість заробляти і отримувати гроші.
А чи будемо мати можливість заробляти? Наскільки економіка встигає адаптуватись до нових умов?
У нас економіка вже адаптувалася. У нас, по суті, вже військова економіка – 80% на військові потреби.
Хто зараз успішно працює? Той, хто забезпечує насамперед військові потреби, починаючи від озброєння і закінчуючи харчуванням, формою, одягом, взуттям, санітарно-гігієнічними засобами. Тобто у нас зараз нормальна в військових умовах мілітаризована економіка.
Ми за ці чотири з половиною роки перебудувалися. Буде вона працювати далі? Буде. Чи можуть ще бути проблеми? Можуть бути тільки тоді, коли від нас відмовляться наші союзники. Поки вони не відмовляться, у нас проблем катастрофічних не буде. Золотовалютні резерви Національного банку такі, які ніколи не були за часи незалежності України. Це значить, що гривня буде стабільна. У нас є те, що я називаю, “фетишизація гривні”. Як любив говорити третій президент, “маленький українець” стежить за курсом долара і гривні. Якщо там все стабільно – значить все добре. Національний банк цілком може утримувати цей курс. У нього для цього достатньо ресурсів.
Якою буде інфляція, залежатиме від багатьох чинників. Але нічого катастрофічного не буде.