Російсько-українська війна триває не з 2022-го, а з 2014 року. Уже тоді російська армія зайшла на територію України, а українські військові щодня платили життям за нашу незалежність.
Саме у 2014 році ми знову почали говорити про Будапештський меморандум. І тут важлива навіть термінологія: в українській та російській версіях йдеться про “гарантії безпеки”, тоді як в англійській — про security assurances, тобто запевнення. Це хороший урок: завжди потрібно дуже уважно читати, що саме підписуєш і які реальні механізми стоять за словами.
Сьогодні головна гарантія безпеки України — це передусім сильна українська армія та стійкість українського суспільства. Далі — міцна співпраця із союзниками та НАТО.
І тут надзвичайно важлива роль Польщі — нашого сусіда і союзника, через територію якого проходить значна частина військової допомоги Україні і який має свій голос у НАТО.
Колись президент Польщі Лех Качинський у Тбілісі попереджав: сьогодні Грузія, завтра Україна, потім країни Балтії, а згодом, можливо, Польща.
На жаль, частина Європи про ці слова сьогодні забуває.
Тому коли ми говоримо «Never Again», це має стосуватися не лише України. Це питання безпеки всієї Європи. І наш спільний обов’язок — пам’ятати уроки історії, щоб не дозволяти їй повторюватися.