Таку думку висловив фінансист, засновник First Kyiv Investment Club та викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан у проєкті “Тепер головне” на Еспресо.
За його словами, залежність від сировинних ринків була проблемою української економіки навіть у мирний час.
З цим неможливо не погодитись, ми завжди були такою маленькою сировинною економікою, структура експорту, вона змінювалась за ці роки. Колись було багато металу, колись було багато руди. Останнім часом більше половини – це сільськогосподарські товари, переважно сировина.
Він наголосив, що навіть за відкритих портів українська економіка значною мірою залежала від світових цін на сировину.
Війни тоді не було. Порти були відкриті, але нашу економіку лихоманило від того, які ціни на руду, які ціни на кукурудзу, які ціни на олію, на пшеницю, на все те збіжжя, яке ми продавали за кордон.
За його словами, повномасштабна війна додала до цієї проблеми ще й суттєві обмеження для експорту.
Тепер додалася величезна проблема з війною, і ми то можемо експортувати наші сільськогосподарські товари, то не можемо. І, звісно, для економіки це, ну, не хочу казати гучне слово катастрофа, але якщо ми не зможемо взагалі нічого продавати, то це дуже погані новини.
Іван Компан зазначив, що українська економіка зараз значною мірою тримається на фінансовій підтримці партнерів, однак експорт залишається критично важливим.
Наша економіка зараз вже, якщо раніше вона трималася на експорті, то зараз вона тримається на грошах союзників, але все одно ті надходження, які є від експорту, вони важливі і для зростання українського ВВП, і вони важливі для того, щоб валюта була стабільнішою.
Водночас фінансист звернув увагу на стрімке погіршення торговельного балансу України.
Оцей дефіцит торгового балансу, він зростає і останніми роками, він зростає просто шаленими темпами, якщо в 23-му році це було 40 млрд, в 25-му це було 60 млрд, то цього року це буде 90 млрд доларів.
За його словами, основна проблема полягає в тому, що український експорт не зростає, тоді як імпорт збільшується.
Ми бачимо експорт не зростає, імпорт зростає. Ну, тут для цього є багато і об’єктивних причин, але це дуже тривожний сигнал.
Він вважає, що без фінансової допомоги союзників ситуація для української економіки та гривні була б значно складнішою.
Якби не оці гроші, які дають союзники, то отой курс гривні, який ми бачимо сьогодні, і це було б щось таке, це була б мрія. Це те, до чого ми хотіли б повернутися.
Водночас фінансист застерігає, що постійно покладатися на міжнародну допомогу Україна не зможе.
Це добре, що нам дають ці мільярди, бо якби не давали мільярдів, то взагалі була б катастрофа, але з іншого боку, оці мільярди вони розбещують. І таке складається враження: “А будемо робити, що завгодно, все одно хтось там прийде на допомогу”.
Іван Компан наголосив, що війна не триватиме вічно, тому Україна вже зараз має готуватися до післявоєнного періоду.
Війна теж не буде тривати вічно і завжди треба думати про те, що буде після війни. Я сподіваюсь, що рано чи пізно він настане. Не знаю, коли. Неможливо прогнозувати два-три роки, але все одно, колись він настане, жодна війна не триває вічно.
На його думку, після завершення війни Україні необхідно буде розвивати економіку власними силами, а не покладатися передусім на експорт сировини.
Нам треба думати про те, як утримувати і розвивати економіку власними силами.
Він вважає, що можливості для подальшого нарощування аграрного експорту вже обмежені.
Якщо ми так само, як і раніше будемо продовжувати розраховувати на експорт, якого більше не стає. В України нема більше землі і технології, які, і обробки, які ми застосовуємо, вони і так вже передові. Не можна витиснути з цієї можливості більше, ніж вона може дати. Нам потрібно думати про нову структуру економіки.
Іван Компан також назвав війну не лише трагедією та економічним шоком, а й потенційною можливістю для структурної перебудови української економіки.
Я ще на початку війни казав, що це дуже важливе завдання, що війна – це трагедія, це шок, але завдяки цьому шоку у нас є шанс перебудувати економіку.
Водночас, за його словами, Україна поки не використовує цю можливість.
Ну, поки що складається враження, що ми цим шансом не користуємось. Ми про це не думаємо. Іде, як іде.
Атаки РФ на порти України
Росія регулярно атакує українські порти та портову інфраструктуру, намагаючись зірвати морський експорт України. Після виходу РФ із Чорноморської зернової ініціативи в липні 2023 року удари по портах Одеської області та Дунаю стали системними.
Попри обстріли, Україна продовжує роботу власного морського коридору, через який здійснюється експорт аграрної продукції. Внаслідок російських атак пошкоджуються портова інфраструктура, цивільні судна та зернові термінали, що створює загрозу українському експорту й світовій продовольчій безпеці.
Посилення російських атак на судна змусило частину судновласників утриматися від заходів до портів України.
28 липня Росія втретє атакувала цивільне судно під прапором Ліберії, яке перебувало на якірній стоянці на підходах до Одеського порту.
Простій портів Великої Одеси щодня затримує відвантаження українських товарів, загальною вартістю приблизно $70 млн.