По-перше, уряд Мадяра лише продовжив чинність указу Орбана, який було зопалу запровадив “надзвичайний стан” в економіці. Днями чинність обмежень на імпорт частини української агропродукції завершилася, тож нова влада їх пролонгувала.
А, по-друге, — і це набагато серйозніше, — Мадяр наочно демонструє картинку, яка обов’язково виникне, щойно в ЄС відкриють всі переговорні кластери для вступу України. Сибіга каже, що це мало б трапитися вже у червні.
Отоді ми рельєфно побачимо, хто кому “Орбан”. Бо, переконаний, європейці битимуться за свої ринки до останнього.
І найважчою зброєю у цій війні буде, повірте, не корупція в Україні, не вади судової системи чи ще щось там зі сфери високої політики, а саме “захист своїх виробників”, банальний протекціонізм, страх конкуренції, сповитий у стяги “національного егоїзму”.
Читайте також: Навіщо Мадяру захищати угорців у Словаччині. Колонка Віталія Портникова
Чи не тому Фрідріх Мерц поквапився зі своєю дивною формулою “асоційованого членства” для України. З представництвом у виконавчому органі ЄС, Європейській Комісії та Європейському парламенті, проте без права голосу. Канцлер бажає пропетляти, зберегти гарну міну за поганої гри, не визнаючи, що ЄС наряд чи зможе проковтнути таку потугу, як Україна. Дивною ідея Мерца виглядає бодай тому, що ми є асоціатами Євроунії вже ось як 12 років…
… Та повернімося до Мадяра. Він “такий же, як Орбан” в іншому. У своїй непереборній затятості в питанні угорської меншини в Україні. Ну, бо заявити, що “у Закарпатті понад 100 000 угорців живуть без основних прав людини“, – може лише геть поплавлений політик. “Якщо ви хочете приєднатися до європейського клубу, ви повинні поважати ці права. Це не є чимось складним чи комплексним“, — повчає нас Мадяр.
Повага до прав, як на мене, — це, перш за все, відповідальність обраних демократичних лідерів за свої слова. Без усіляких провокаційних пропозицій, до речі. Бо саме так виглядає ідея Мадяра зустрітися у Береговому із Зеленським акурат у річницю тригерного для Угорщини Тріанонського договору.
Відгонить реваншизмом, чи не так?
Спеціально для Еспресо
Про автора. Ігор Гулик – журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.