Влада Львова публічно зазіхає на приватну власність на території колишнього ЛАЗу


У Львові набирає розголосу конфлікт довкола ділянки, яка раніше належала Львівському автобусному заводу (ЛАЗ). Ключова обставина полягає в тому, що ця територія перебуває у приватній власності, що підтверджується даними відкритих державних реєстрів. Попри це, міська влада демонструє прагнення визначати, яким має бути її подальше функціональне використання. Про ситуацію йдеться у матеріалі видання “Час дій“.

Міський голова Андрій Садовий публічно озвучує позицію, згідно з якою ця територія повинна використовуватися «виключно для виробництва», а будь-які інші сценарії розвитку фактично відкидаються. Така риторика виглядає як спроба нав’язати приватним власникам земельної ділянки обов’язкове функціональне призначення їхньої землі без їхньої згоди.

Окрему увагу привертає діяльність робочих груп, ініційованих міською радою. За наявною інформацією, координацію цього процесу здійснює перший заступник міського голови Андрій Москаленко. “Територія автобусного заводу: занепад чи новий символ міста? Сьогодні – це занедбані цехи, а вже завтра ми робимо наступний крок до того, щоб дати цьому простору нове життя. Будуть там багатоповерхівки чи “Кремнієва долина нашого міста”, – заявив чиновник у відеозвереннні.  

Йдеться про обговорення майбутнього великої території, однак без чітко окресленої та публічної участі її законних власників. У результаті це більше нагадує не відкритий діалог, а кулуарне формування рішень щодо чужого майна.

Скептичне ставлення до подібних “обговорень” помітне і в реакціях користувачів соціальних мереж. Під дописом Андрія Москаленка у Facebook люди відкрито ставлять під сумнів реальну роль таких ініціатив і їхню прозорість.

Христина Поліщук: “Вже “кремнієва долина” мала бути на місці колонії на Хуторівці. Але так і стоїть пусткою. Те саме буде і з автобусним. 

Viktoriya Lesuk: “Роблять вигляд, що розглядають якийсь інший варіант висотки збудують як завжди, бо можна добряче нажитись на хабарях. А те що немає ні парків, ні спортивних закладів це ж нікого не хвилює. 

Володимир Пузирко: “Кремнієва долина в Каліфорнії – дуже урбанізована територія, багато міст і багато ЖК. На території автобусного заводу треба зробити Манхеттен і заселити айтішниками – ось вам і Кремнієва долина у Львові”.

Юрій Шая: “Садовий вже давно око положив на цю територію і буде там то що більше бабла принесе садовому”

Юрій Романчук: “Сміттєпереробний завод вже збудували? Туди трішки ближче до перехрестя з Науковою і Івана Павла потрібно пройтися і пояснити людям звідки там стільки ЖК на місці заводу взялося.”

Які рішення по ЛАЗу приймав Львів 

У 2017 році депутати Львівської міськради підтримали рішення про передачу майже 20 млн грн боргових зобов’язань за автобуси ЛАЗу компанії «Оптимум Фактор». Співвласницею цієї компанії є Таїсія Саніна — бізнес-партнерка та цивільна дружина росіянина Ігоря Чуркіна, який і довів ЛАЗ до банкрутства.

Згодом Львівська міська рада скасувала це рішення. Щодо врегулювання питання боргів Андрій Садовий запропонував звернутися по допомогу до народних депутатів від Львівщини.

Що із ЛАЗом зараз

Фактичний стан території колишнього ЛАЗу сьогодні далекий від будь-якого виробництва. Значна частина цехів зруйнована або перебуває в аварійному стані, інфраструктура практично відсутня, а як цілісний завод ЛАЗ уже давно не функціонує.

Таким чином, мова йде не про збереження чинного підприємства, а про занедбану промислову територію, яка потребує повного перезапуску з нуля. На цьому тлі твердження про «виключно виробниче використання» виглядають відірваними від реального стану речей. Щоб відновити тут завод у традиційному форматі, необхідні величезні інвестиції та фактично будівництво нового підприємства. Це не про збереження минулого, а про створення принципово нового об’єкта.

Ситуація довкола ЛАЗу давно вийшла за межі містобудівної дискусії та перетворилася на питання базового принципу — чи поважає влада право приватної власності. Адже коли органи місцевого самоврядування намагаються визначати долю чужої території без повноцінної участі її власників, це вже виглядає не як планування розвитку міста, а як втручання у сферу приватних прав.