Про це розповіла директорка з управління ризиками, членкиня правління Глобус Банку Олена Єрмолова.
“Уявімо невелике підприємство, яке придбало обладнання в кредит. Після ракетного удару виробництво зупинилося, замовлення залишилися невиконаними, а кредитні платежі нікуди не зникли. У такій ситуації банк має зрозуміти головне: чи здатен бізнес відновити роботу і скільки часу для цього потрібно. Адже тимчасова втрата доходів і фактична неплатоспроможність – зовсім не одне й те саме”, – каже банкірка.
Найбільші ризики – у невеликих підприємств
На її думку, найбільші ризики виникають у підприємств, діяльність яких безпосередньо залежить від безперебійного електропостачання, стабільної логістики та збереження виробничих потужностей. Передусім це промислові підприємства, аграрний сектор, транспортні та логістичні компанії, а також малий і середній бізнес, що не має достатнього запасу коштів для швидкого відновлення після обстрілів. При цьому великі компанії зазвичай мають більше можливостей перерозподіляти виробництво, залучати додаткове фінансування та створювати резерви. Натомість для невеликого підприємства навіть тимчасова зупинка роботи може означати втрату значної частини доходів.
Для населення основними ризиками залишаються втрата роботи, скорочення заробітків, вимушене переселення та пошкодження житла.
Як банки оцінюють позичальника в умовах війни
За словами Олени Єрмолової, в умовах війни оцінювання позичальника вже давно виходить за межі звичайного аналізу фінансової звітності. Тут має значення і розташування виробництва, і наявність резервного живлення і альтернативні логістичні маршрути.
Якщо підприємство постраждало від обстрілу, одним із варіантів розв’язання проблеми може стати реструктуризація кредиту. Експертка нагадала, що в серпні 2026 року НБУ розширив можливості банків здійснювати короткострокову реструктуризацію кредитів постраждалого від війни бізнесу без автоматичного визнання дефолту за наявності обґрунтованих перспектив відновлення платоспроможності.
“Для банку важливо зберегти “життєздатного” позичальника. Якщо підприємство має замовлення, виробничий потенціал і реалістичний план відновлення, тимчасове коригування кредитних умов може бути значно ефективнішим за формальне визнання боргу проблемним. Проте кожне таке рішення потребує ретельної оцінки, адже реструктуризація має допомагати бізнесу відновитися, а не лише відкладати проблему”, – підкреслила банкірка.
За її словами, у таких ситуаціях вкрай важлива вчасна комунікація позичальника з банком, аби було більше шансів не допустити накопичення простроченої заборгованості.
Страхування воєнних ризиків
В Україні з 2026 року діє державна програма, яка передбачає за визначених умов компенсацію до 30 млн грн за пошкоджене або знищене майно підприємств у регіонах підвищеного ризику. Також можливе часткове відшкодування страхових платежів для бізнесу на підконтрольній території України – до 5 млн грн на рік.
На думку Олени Єрмолової, розширення таких механізмів може стати додатковим стимулом для кредитування, адже частина потенційних збитків бізнесу матиме фінансове покриття.
“Страхування не усуває загрози обстрілів, але може суттєво пом’якшити їхні фінансові наслідки. Для підприємства це можливість швидше відновити пошкоджене обладнання чи виробничі приміщення, а для банку — додатковий чинник зниження ризиків. Тому розвиток доступного страхування воєнних ризиків безпосередньо пов’язаний із майбутнім кредитування української економіки”, – вважає вона.
Кількість проблемних кредитів може зрости
Експертка прогнозує, що посилення атак може змусити банки обережніше оцінювати нові кредитні заявки, особливо від підприємств із високою залежністю від енергетичної та транспортної інфраструктури.
За її оцінкою, що за умов збереження нинішньої якості нових кредитів та подальшого зростання кредитних портфелів частка NPL (проблемних кредитів) наприкінці 2026 року може залишитися в межах 10–12%. Водночас у першому кварталі 2027 року діапазон можливих коливань може розширитися до 10–13% через збереження високих воєнних ризиків.
“Нині головне завдання банків – не допустити, щоб тимчасові труднощі підприємств автоматично перетворювалися на безнадійні борги. Звісно, повністю убезпечити кредитування від наслідків війни неможливо. Однак відповідальне управління ризиками, своєчасна підтримка позичальників і розвиток страхових механізмів здатні суттєво пом’якшити потенційні втрати. Адже стійкість банківської системи вимірюється не лише якістю кредитних портфелів, а й здатністю продовжувати фінансування економіки навіть за найскладніших обставин”, – каже Олена Єрмолова.