Гартмут Єннер, який 25 років керує Kärcher, пише, що виробництво в Німеччині вже майже не окупається. Заводи автопрому й машинобудування закриваються або переїжджають. Щоб зупинити це, він вимагає від Європи скоротити звітність і зробити державу швидким сервісом на ШІ. Здешевити енергію і зменшити податки на зарплату. Дати бізнесу більше робочих годин, гнучкий графік, доплати за понаднормові і простий найм фахівців. А ще жорстко відповідати тим, хто в торгівлі грає нечесно.
Тепер прикладіть цей список до України. У нас довідки, перевірки й дозволи, які тягнуться місяцями. Енергія дорога і нестабільна. Людей бракує, а найняти іноземного фахівця складно. Інвестор, що прийде від Kärcher чи схожої компанії, рахуватиме те саме, що рахує Єннер, тільки ще й закладе ризик війни.
Kärcher має майже 3,5 млрд євро обороту, і 86% цих грошей компанія заробляє за кордоном. Такі компанії не переїжджають за обіцянками, вони переїжджають туди, де дешевше і швидше працювати.
Сама Європа зараз у тому, що Єннер називає “ідеальним штормом”. США погрожують митами, і ніхто не знає, що буде завтра. Китай з державними субсидіями і заниженим юанем тисне технологіями. Зростання Німеччини в 1,3% Єннер називає “позиченим”, бо воно тримається на боргах і оборонних видатках.
Для нас це шанс, і я бачив, як він працює: на цьому розрахунку ми будували стратегію “Львівщина — Фабрика Європи” і залучали виробництва, які шукали нове місце. Тільки тепер карти в нас гірші. Через війну, виїзд людей за кордон і мобілізацію ми не можемо пообіцяти інвестору вдосталь працівників.
Отже, вигравати треба там, де все залежить від нас самих: на податках і бюрократії. Податковий режим, кращий за польський. Дозволи за тижні, а не за місяці. Держава, яка зробить для інвестора те, що Єннер вимагає від Берліна, і зробить це раніше за Берлін.
Інакше ці заводи поїдуть … кудись. Не в Україну.
Про автора. Роман Матис – громадський діяч, керівник International Investment Office.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.