Протягом останніх півтора року Зеленський приймав всі пропозиції Трампа про перемовини та відправляв українських перемовників за першим побажанням Трампа домовлятися з росіянами.
Навіть коли всім було зрозуміло, що росіяни клеять комедію і на перемовинах Мединський говорив про печенігів, половців, княгиню Ольгу і нічого не говорив про поточний стан справ на фронті та припинення вогню, Зеленський дисципліновано відпрацьовував абсолютно всі забаганки Трампа, й українська делегація їхала слухати цю маячню, щоб використати всі можливі нагоди домовитися.
Щобільше. Нагадаю про самий початок вторгнення й українську делегацію у Стамбулі. Саме виконуючи директиви Зеленського, українська делегація підписала абсолютно неприйнятний з погляду національних інтересів документ, який обмежує українську армію кількістю 100 тисяч людей, а далекобійність – 40 кілометрами.
Трампа не влаштовує не Зеленський, а Україна. Так само як Путіну, Трампу краще, щоб України не було. Саме тому Трамп тисне на Україну, доходячи до відвертого абсурду і звинувачення Зеленського в тому, що він не хоче домовлятися.
Проблема Зеленського не в тому, що він не хоче домовлятися, а в тому, що Путін взагалі не бачить Україну стороною будь-яких домовленостей. Вони його просто не цікавлять.
Наші корисні ідіоти, які вірять Гончаренку чи Гетманцеву, що ми просто погано домовляємося з Путіним, хочуть вірити, що війну можна закінчити, тому намагаються хапатися за будь-які обіцянки миру.
Але якщо послати Гончаренка, Гетманцева, Дмитрука, Шарія, Настю з Потапом домовлятися з Путіним, результат буде той самий, що й у Зеленського. Не тому, що вони погані перемовники, а тому, що коли акула рве свою жертву і чує кров, її не можна переконати з’їсти половину і зупинитися.
Росії мало половини України. Їй треба Дніпро і весь наш вихід до моря. Тому будь-які намагання укласти угоду з Путіним приречені на невдачу.
Власне, сам Трамп пробував цю угоду Путіну пропонувати, і був посланий з нею в с*аку. Він точно знає, що проблема не в перемовниках з України. В цьому особливий цинізм Дональда Трампа – знати, і все одно звинувачувати.
В цій ситуації варто прийняти, що США втрачені для нас як мінімум до кінця каденції Трампа. Ми маємо молитися не на те, щоб США дали нам ракети для Петріотів, а щоб США не дали Путіну ракети проти України.
Сконцентрувати зусилля треба на півночі Європи. Велика Британія, Нідерланди, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, країни Балтії – ті, хто знає росіян найкраще і найближче. Для них ми – гарант виживання і це хороша позиція для перемовин про зброю і ресурси.
*Публікується зі збереженням стилю автора
Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер, військовослужбовець
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.