Трамп прийняв партнерську угоду з Путіним: “Я щойно завершив надзвичайно успішні переговори з президентом Росії Володимиром Путіним, протягом яких ми домовились, що Росія поставить понад 300 000 тонн дизельного пального негайно — на американський і світовий ринки, ще 500 000 тонн протягом листопада, а ще 1 000 000 тонн одразу після цього“.
Мотив зрозумілий. Збити ціну на дизпаливо перед виборами до Конгресу.
Тільки від цього не легше нам. Бо гроші, отримані за це пальне підуть на знищення українських міст.
По суті, це можна розцінювати як фінансування тероризму. Дуже сподіваюсь, що наступний Конгрес почне з цього.
Другий момент. Впевнений, що від нас на переговорах тепер будуть вимагати припинення будь-яких ударів по російських НПЗ та танкерах, які везтимуть цю та іншу нафту по світу.
І третій момент. Після цього рішення очевидно, що Трамп не введе в дію закон Грема-Блюменталя. І пояснить це необхідністю відстоювати національні інтереси. Ще одна тека для потенційно демократичного Конгресу.
Читайте також: Трамп заявив про “надзвичайно успішну” розмову з Путіним і домовленість постачати дизель РФ на світові ринки
Що робити в цій ситуації нам?
1. Максимально тягнути час з відповідями на пропозиції, які сьогодні та завтра Віткофф та Кушнер запропонують нам. Бо певні емоції можу собі дозволити хіба я, але не люди, які представляють на офіційному рівні Україну. Треба прораховувати наслідки будь-якого демаршу.
2. Українські дипломати мають донести, зокрема, до республіканців-яструбів через розрахунки нікчемність цих угод з Путіним.
Обіцяні Росією 100-125 тис. барелів на добу — це мізерні обсяги для світового ринку, які суттєво не знизять ціни, але дадуть Кремлю до $10 млрд додаткових доходів.
3. Має бути посилений дипломатичний тиск на Конгрес через “Тимчасовий статус” цієї угоди, це передбачає потенційну її зміну одразу після виборів до Конгресу. Це можна зробити через таких законодавців, як Роджер Вікер чи Кевін Крамер, щоб заблокувати будь-яке продовження цієї ліцензії.
4. Попри потенційний тиск, доцільно продовжувати удари по російській паливній інфраструктурі. Якщо російські НПЗ фізично не зможуть виробляти дизель для експорту в США, угода Путіна та Трампа розвалиться сама собою через невиконання Москвою зобов’язань.
5. Через провідні американські ЗМІ потрібно підсвітити конфлікт інтересів і продемонструвати американському виборцю, що зняття санкцій з російської нафти може бути пов’язане з бізнес-вигодою конкретних осіб, а не з інтересами нацбезпеки США. Звичайно, це треба робити не через офіційне представництво. В США у нас є велика українська громада, яка здатна цим зайнятися.
6. Рішення Вашингтона створює небезпечний прецедент обходу санкцій, який Росія намагатиметься масштабувати на Європу. Тому потрібно активізувати роботу з ключовими європейськими столицями (Париж, Берлін, Варшава, Брюссель) для створення жорсткого “санітарного кордону” навколо європейських санкцій. Європа має сісти у наш човен. Бо якщо проковтне — вона наступна.
7. Україні необхідно терміново ініціювати непублічні (або напівпублічні) переговори з Саудівською Аравією. Нам слід підсвітити для Ер-Ріяда ризики того, що сепаратна угода США та Росії руйнує вплив ОПЕК+ на світовому ринку. Координація дій із саудитами може дозволити використати їхні дипломатичні та економічні важелі, щоб змусити Росію дотримуватися обмежень видобутку, що фактично нівелює вигоду від нової американської ліцензії.
Ну й останнє. Ми проґавили спростування тези Адміністрації Трампа, що українські удари по російських НПЗ є причиною стрибків цін на американських АЗС. Це теж можна записати в найближчий оперативний план.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.