В Києві відкривається поромна переправа! На суднах можуть розміститися до 500 пасажирів одночасно і 100 автомобілів. Комфортно і безпечно дістатися між берегами за 30 хвилин і 50 гривень. Таких поромів буде кілька десятків. Вони курсуватимуть з терміналів на правому і лівому березі кожні 20 хвилин.
Частину поромів передають європейські партнери, вони вже перебувають у Львівському морському порту і скоро своїм ходом прийдуть у Київ річками України.
Ви чекаєте на таку новину, що якісь містичні пороми мають вас врятувати. Одразу спойлер — пороми в Україні є, але є нюанс. Вони у Керчі, Севастополі, Чорноморську (всі морські), та річковий у Нікополі (це там, де Зелений Луг тепер).
Давайте холодної води для тверезості.
За останні років 20 ніхто не дбав про випадок “а раптом війна“, та й утримувати такий специфічний флот неймовірно дорогого. Тож його знищили, лишились пару десятків суден, які ви бачили на Дніпрі для прогулянок уздовж Києва. Це не пороми, а звичайні пасажирські судна для перевезення пасажирів на невеликі відстані.
Якщо швидко, то неможливо реанімувати флот, який потрапив під заборону спершу у 20-му під час ковіду, а з 2022 донині просто опинився під забороною.
Крім проблем галузі, які існували до повномасштабного вторгнення, додалися ще і притаманні всім іншим бізнесам виклики — це люди, обслуговування техніки, фінансування, охорона.
Погляньте на проблему очима власника чудового бізнесу з суден.
- Майже у всіх суднохідних компаній не лишилось спеціалістів — капітанів, механіків, мотористів, матросів, берегового персоналу. Це спеціалісти, які не мають бронювання, хтось служить, хтось знайшов іншу роботу, хтось старіє, хворіє і т.д. Молодь не може отримати дипломи для роботи на річках і їде працювати за кордон. Для перевезення зранку до вечора має бути по 2 екіпажі щодня і 2 змінні. Це 12 людей мінімум на один борт, який перевезе за 16 годин 2000 пасажирів. Де взяти стільки людей?
- Весь флот у відстої понад 5 років. Йому потрібне обслуговування: від перевірки й ремонту корпусу, двигунів і систем до банального наведення чистоти та фарбування. Запуск цього процесу може вартувати мільйонів гривень за одиницю флоту і тижні роботи. Де ви як власник візьмете гроші, якщо не працювали стільки часу?
- Є ще технічна бюрократія, щоб органи нагляду оцінили робочий стан суден, привести у відповідність як механізми, так і папери. Це час і великі гроші.
- А ще відсутня інфраструктура. Хаотичні причали без з’єднання з іншим наземним транспортом. Наприклад, на річковому вокзалі немає жодної зупинки автобуса. Є аж біля метро Поштова площа за 400 метрів від причалу. На лівому березі пристаней немає в принципі. Є біля Лівобережної та Рівер-молу, але везти на річковий вокзал чи до метро Дніпро вийде купа часу і ресурсу.
- Стан причальних споруд дуже часто критичний. Але і за користування ними треба платити.
- Наостанок, нагадайте, яка ще вартість дизеля сьогодні?
Так от, із майже двох десятків наявних в Києві суден, готових сьогодні вийти за вами на лівому березі є … аж одне!!! Одне судно в режимі експлуатації з ранку до вечора може перевести приблизно 2000 людей. Протягом місяця таких суден може бути до 5-7 одиниць.
Читайте також: Тунель під Дніпром? Ми ж не в Гамбурзі…
Давайте тепер до питання водного таксі.
Мемчики на цю тему заполонили соцмережі. А на практиці скільки можливо людей перевезти за раз одним човном? 3,5,7, обмеження до 12.
Я впевнений, що ідея водного таксі у того ж Uklon є, але не все від їхнього бажання залежить.
Скільки треба часу і плавзасобів, щоб замінити 200-300 тисяч пасажиромісць у метро за день? Водний транспорт мав би бути частиною інтегрованої міської інфраструктури, як у багатьох країнах, але натомість став під забороною. Спроби зробити такі водні трамвайчики були з одного боку сумнівними піар-акціями, а з іншого боку киянам цей вид транспорту не до смаку. Навіть цьогорічна петиція на сайті КМДА не набрала достатньо голосів для винесення на обговорення.
Ніколи не перетинався з органами влади щодо водних перевезень, тільки з їхньою байдужістю до цього питання. Але заради справедливості розділім, хто за що відповідає.
За дозвіл проходити по річці відповідає військово-цивільна адміністрація. Вона поки видавала дозволи для вантажного флоту, який возить пісок по Дніпру або виконує разові технічні переміщення. Для організації постійного руху пасажирських суден, човнів, треба певне погодження і безпекова організація. Задля цього потрібно виділити людський ресурс чи то річкової флотилії ВМС, чи то ДФТГ…
Київська міська державна адміністрація відповідає за організацію руху наземного транспорту, забезпечення під’їзних шляхів, зупинок, укриттів. Практично ніде, де може причалювати судно, немає зупинок і нормального сполучення з іншими маршрутами.
Судно з нікуди прибуває в нікуди.
За причальну інфраструктуру відповідає Державне підприємство “Адміністрація річкових портів”. Оцінити стан гідроспоруд неможливо тільки по тому, що на причалі. Потрібен фаховий огляд під водою, чи там тримаються опори, чи нема чого поруч на дні, мілини, чи витримають конструкції навантаження під час експлуатації. І навести лад на поверхні. Від доступності до прибирання сміття. І в цю інфраструктуру не вкладалися кошти десятиліттями. А для судновласників ціни користування цими спорудами навіть для відстою були космічними навіть у мирний час.
Тепер про понтони
Я не уявляю, що в голові у людей, які обіцяють понтони через Дніпро, яка у них компетенція з цього питання, але мені вже страшно, бо це спланована катастрофа.
Прокласти понтони можливо, і коли будувався Дарницький міст, такі були для важкої техніки. Та тут як мінімум три проблеми:
- рух ним буде настільки обмежений, що для більшості людей цієї переправи практично не існуватиме.
- для місць імовірних переправ може бути пункт А, але вестиме вона в очерет або промзону, або в новобудови. Ще й через острови.
- такі переправи матимуть довкола себе скупчення транспорту, а тим, кого тривога застане на воді — не позаздриш. Розкішна ціль.
Але це єдина швидка і дуже ургентна опція. Хіба що таких переправ набудують десятки.
Доставка вантажів
Поки я описав всі пасажирські опції. А як бути з вантажами? Сотні вантажівок курсують щодня мостами. Єдина опція — переправа на тросах. Та проблема навіть в тому, що вантажні операції ніде робити ні на правому, ні на лівому березі. Все забудовано, доріг, під’їздів нема.
Зносити будинки, розширяти дороги, корчувати парки, як і копати тунель і займати кругову оборону.
Реанімувати цілу галузь на позавчора не вийде. Зробити щось абияк ”попри все”, мабуть, буде можливо. Це той випадок, коли до війни ніхто не готувався і продовжує її ігнорувати.
Для тих, хто дочитав до кінця, спитайте мене в коментарях, скільки має коштувати квиток, щоб судновласник хоча б “у нуль” мав займатися вашим порятунком.
Про автора. Дмитро Власов, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.