І це — ескалація. Бо війна — то завжди про гроші, про ресурси.
І росіянам ніхто не дає у світі гроші. Ні грантами, ні в борги. Ні замороженими українськими активами. В результаті росіяни завжди можуть покладатися виключно на власні ресурси. А вони обмежені. Запаси нафтодоларів вичерпані. І прийшов час звернутись до доларів в кишенях росіян, бо вони накопичили жирок за останні кілька десятиліть. І зараз прийшов час платити.
У результаті після виборів Путін прийняв непопулярне рішення. Непопулярне тупо для всіх росіян, а не тільки для тих, хто готовий був знову бігти до Грузії.
І це неприємно, з одного боку, бо свідчить якраз про ескалацію.
А з іншого боку, — підтверджує думку про обмеженість ресурсів і виснаження економіки Росії. Хоч і дасть гроші на завтра, але збільшить виснаження на післязавтра. Бо гроші, які заберуть у росіян, перейдуть на зброю і згорять в полях Донеччини. Не дадуть економічний ефект. Не стануть інвестиціями. Це вплине як на економічне становище, так і на настрої. А погіршення настроїв, своєю чергою, негативне вплине на економіку. І знов приведе до виснаження.
Читайте також: Російські вибори і “когнітивна війна”
Путін не стратег. Путін тактик. Йому потрібні гроші, щоб дотягнути до зими. Потім дотягнути до виборів у Франції. Потім до чого ж ще дотягнути.
Ставлячи на “чорного лебедя” для України, Путін постійно виснажує економіку Росії і послаблює свою позицію. А “чорний лебідь” не прилітає. Навіть Трамп не став критичним фактором, хоч з ним Путіну шалено пощастило і продовжує щастити.
І на такому фоні Україні важливо не тратити конкурентну перевагу. А саме доступ до грошей. Бо власних грошей нам точно не вистачить. І треба мати доступ до грошей, які контролюють наші друзі. І, в першу чергу, до російських заморожених активів. А там незайманими лежить ще 250 млрд доларів.
Тому українській владі конче потрібно демонструвати успіхи на шляху виконання зобов’язань, щоб ми могли відповідати на ескалацію Путіна. Бо Путін ескалює грошима. І ми будемо відповідати грошима. Але податками ми багато не зберемо. А от світ може скинутись.
Тут потрібно, щоб світ був до цього готовий. І потрібно поспішити. До тих самих виборів у Франції, щоб гарантувати собі підтримку поки у владі у Франції лояльні до нас політики. Принаймні, більш лояльні до нас, ніж до Путіна.
В України є підтримка. І це те, що відрізняє нас від Росії. І дуже тупо було б втратити таку конкурентну перевагу.
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів