Останніми днями російська інформаційна машина видала напрочуд концентрований набір меседжів, який добре показує, що Кремль сьогодні намагається продати власному суспільству і зовнішньому світу.
Усередині Росії — черговий етап культу особи. Віце-прем’єр Марат Хуснуллін називає Путіна “головним будівничим і творцем Росії“. Сам Путін повчає чиновників, що їх “усі лають, і заслужено“, говорить про кримінал у громадському транспорті, “технологічний суверенітет“, дякує “героям СВО” за те, що вони дали росіянам “відчути, що таке Росія“, а молокозавод у Новосибірську запускає словами: “Вперед, з Богом!“.
Епізоди різні, але конструкція одна: держава — фортеця, війна — сакральна справа, а Путін — універсальний керівник, який особисто опікується практично всім — від геополітики до переробки молока.
За риторикою про “технологічний суверенітет“, однак, стоїть значно складніша реальність. Західні обмеження продовжують ускладнювати доступ Росії до критичних технологій, а Москва змушена вкладати значні державні ресурси у власну мікроелектроніку саме тому, що імпортна залежність залишається її стратегічною вразливістю. Центробанк РФ знизив прогноз економічного зростання на 2026 рік до 0–1% і підвищив прогноз інфляції до 6–7%. Тобто заявлений “суверенітет” дедалі більше нагадує дороге пристосування воєнної економіки до санкцій.
Назовні тон інший. Американця Роберта Гілмана, який перебував у російському ув’язненні з 2022 року та останнім часом мав серйозні проблеми зі здоров’ям, Путін помилував “з гуманітарних міркувань” — без обміну і без очевидних поступок з боку США. Трамп подякував за його звільнення, а Рубіо назвав це позитивним кроком.
Сигнал зрозумілий: Кремль демонструє Вашингтону, що з ним можна домовлятися точково і персонально. Але цей гуманітарний жест зовсім не означає зміни загальної політики.
Читайте також: Україна повинна засудити візит Путіна на Північні території Японії. Як і визнати незалежність Косова
Практично одночасно Путін погрожує “дзеркально” відповідати на затримання російських торговельних суден у Європі, називаючи такі дії “піратством і бандитизмом“. Причому відповідь, за його словами, може відбутися “там, де потрібно“, а не обов’язково в районі самого інциденту. Це вже відверта спроба підняти ставки навколо російського “тіньового флоту” і залякати європейців перед можливим посиленням санкційного тиску.
Так само маніпулятивно звучить твердження Путіна про те, що російська належність спірних Курильських островів нібито остаточно закріплена міжнародними документами. Японія й сьогодні вважає Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї своїми Північними територіями, а мирного договору між Японією та росією після Другої світової війни досі немає. Сан-Франциський мирний договір 1951 року справді передбачав відмову Японії від Курильських островів, але СРСР його не підписав. Крім того, Токіо наполягає, що чотири спірні острови взагалі не належать до Курильських островів у розумінні цього договору. Тому говорити про безспірне міжнародно-правове закріплення цього питання — щонайменше маніпуляція.
На цьому тлі фраза Бориса Джонсона про необхідність застосувати проти Путіна “санкційну дубинку” вже не виглядає лише емоційною метафорою.
Читайте також: Нам треба терміново закривати Балтійське море для Росії. І ми на це здатні
Сенат США схвалив великий пакет санкцій проти Росії та Ірану, який, зокрема, передбачає можливість суттєвого посилення економічного тиску на покупців російських енергоносіїв. Остаточне проходження відповідних рішень ще залежить від подальших процедур, але сам політичний напрям очевидний.
Отже, перед нами стара кремлівська модель у максимально концентрованому вигляді: всередині Росії — культ, мобілізація суспільства і сакралізація війни; для Трампа — вибіркова поступливість і демонстрація “договіроздатності”; для Європи та Японії — погрози, шантаж та імперська риторика.
І головне — традиційна спроба Кремля будь-яку слабкість продати як силу, залежність — як суверенітет, а вимушений тактичний відступ — як прояв великодушності.
Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.