За останні два тижні знижка на нафту Urals в індійських портах зросла майже вдвічі, з чотирьох до семи доларів за барель відносно Brent. Формальна причина цілком ринкова, надлишок пропозиції з Перської затоки після місяців застою танкерів через війну довкола Ірану. Але наслідок виходить кричущим.
Індійські нафтопереробні заводи, які й так заробляють на дешевій російській сировині, тепер погодилися продавати частину виробленого бензину назад до Росії, і перші партії, за даними Reuters, вже перевищили шістдесят тисяч тонн.
Це відбувається на тлі найглибшої паливної кризи в Росії за роки війни. Українські удари по нафтопереробних заводах навесні досягли рекордного розмаху, шістнадцять уражених підприємств лише за травень, і виробництво бензину впало на чверть.
Бензину не вистачає вже у понад вісімдесяти регіонах, а сорок з них запровадили офіційні обмеження на продаж. Кремль латає діру одразу з трьох боків, тричі збільшивши імпорт з Білорусі, випрошуючи гуманітарні постачання з Казахстану і тепер платячи Індії за продукт переробки власної ж нафти.
Читайте також: Мобілізація в Росії. Це буде просто півтора мільйона голодних людей
Найбільший у світі експортер нафти купує бензин за кордоном, аби втримати внутрішній ринок від колапсу, і платить за це подвійно, спершу знижкою на сировину, а потім ціною готового палива.
Санкційна незалежність, про яку так довго розповідала російська пропаганда, у цій історії виглядає радше залежністю, яка просто навчилася ховатися за складнішими логістичними ланцюгами.
Є своя похмура поетика в тому, що країна, яка роками будувала образ енергетичної наддержави, здатної поставити на коліна цілу Європу самим лише вентилем газопроводу, тепер стоїть у черзі по бензин власного виробництва і платить за нього індійському посереднику.
Так проходить слава і настає криза, за якої на горизонті бачимо крах.
Про автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.