Кажуть, що “блокада вб’є іранську економіку”, але, пані та панове, попри десятиліття посилених і послаблених санкцій, Іран демонстрував разючу стійкість у нарощуванні та підтримці обсягів нафтового експорту. Хоча вихід США з JCPOA (міжнародна угода щодо ядерної програми Ірану, підписана у 2015 році між Іраном та групою “5+1” (США, Китай, Росія, Велика Британія, Франція + Німеччина) та ЄС, – ред.) у 2018 році обвалив експорт до 444 тисяч барелів на добу у 2020-му, він поступово повернувся до 1,5 мільйона барелів на добу у 2024-му і до 1,6 мільйона у 2025-му.
Іран та Китай розробили систему торгівлі нафтою, яка обходить західні банки та судноплавні компанії. Іран відправляє нафту до Китаю на “темних” танкерах без транспондерів, отримуючи оплату в юанях через дрібні китайські банки. Після прибуття до Китаю вантажі перемарковуються як малайзійська або близькосхідна нафта.
Трейдери використовують методи обману, включно з перемаркуванням нафти іранського походження, трансляцією фальшивої інформації про маршрути танкерів (“спуфінг”) та використанням “тіньового флоту” старих суден, власність яких важко відстежити. Цю нафту купують дрібні незалежні китайські нафтопереробні заводи — так звані “чайники” – на які припадає близько 90% усього іранського нафтового експорту. Вони важко піддаються виявленню і не мають зв’язку з американською фінансовою системою, що критично обмежує ефективність санкцій США.
Читайте також: Чому провалилися переговори між США та Іраном
У 2022 та 2023 роках іранські нафтові продажі принесли по 53–54 мільярди доларів — і це попри санкції. Іранці під нафтовим тиском не просто вижили — вони вдосконалилися.
Тривалість рейсів нормалізувалася, координація перевалки “борт-у-борт” прискорилася, а маршрутизація стала дедалі структурованішою.
Тобто, навіть якби морська блокада Ормузу спрацювала технічно — а вона не спрацює, — Іран уже має готову альтернативну інфраструктуру для нафтового експорту, яку він відпрацьовував роками. Китай не припинить купувати іранську нафту через американський ультиматум, бо він уже довів, що готовий ігнорувати санкції США саме в цій сфері. Блокада Ормузу б’є по всіх — включно зі США та їхніми союзниками — але не зупиняє ту частину іранського нафтового потоку, яка вже й так іде в обхід.
Можна звісно застосувати один інструмент, який дійсно може вдарити по іранських доходах. Для цього треба необхідно цілеспрямовано тиснути на Китай. Але це торгова війна з Китаєм одночасно з іранською — Трамп уже і так веде тарифну війну, і додавати ще один фронт ризиковано.
Про автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.