Отримання “прохань” про зменшення наших ударів по нафтовій інфраструктурі Росії було лише питанням часу. У міру розростання війни проти Ірану такі сигнали ставатимуть більш регулярними, і слід бути готовими до того, що про російську нафту згадуватимуть не лише наші “друзі” по нафтопроводу “Дружба” з Угорщини.
Виглядає так, що всі публічні заяви американських посадовців про “надзвичайно успішні переговори” з Іраном мають лише одну мету — зменшити ціну на нафту. Натомість заяви іранців про відсутність таких переговорів мають протилежну мету — щоб нафта продовжувала дорожчати.
Через блокування Ормузької протоки світовий ринок втратив близько 20% загального споживання нафти. Перекрити цей дефіцит можна або знайшовши додаткові джерела, або підвищивши ціни, зменшивши таким чином споживання.
Але нинішні 100 доларів за барель не повною мірою відображають масштаб проблеми. Якщо Перська протока не буде розблокована найближчим часом, нафтові ціни безумовно зростатимуть.
Читайте також: Іран: дозована ескалація
Тут варто нагадати важливий нюанс. Високі ціни на нафту дійсно вигідні Росії, але за умови, що це не триватиме довго. Якщо ціни надовго стабілізуються на високому рівні, це може призвести до серйозної економічної кризи у світі, і подальший обвал цін на нафту стане лише одним із її наслідків. У такому разі російська нафта, як і будь-яка інша, вже нікому не буде потрібна, але супутні наслідки глобальної кризи не зроблять наше життя легшим.
Втім, як пишуть російські аналітики, є розрахунки, які показують: кожен додатковий день війни на Близькому Сході приносить Росії близько 150 млн доларів — коштом зростання ціни на нафту та збільшення обсягів її продажу порівняно з рівнем січня – лютого. Це приблизно 12 млрд рублів щодня, 370 млрд на місяць або понад 1,1 трлн за квартал.
За прогнозами, близькими до логіки Кремля, російський бюджет може отримати близько 700 млрд рублів додаткових доходів. Це дозволяє закрити майже 20% бюджетних проблем цього року. Адже дефіцит у 4 трлн рублів Мінфін здатен перекрити коштом державного боргу.
Реально проблемною для Кремля є лише друга половина дефіциту — ще 4 трлн із загальних восьми. З них щонайменше 0,7 трлн, навіть за найобережнішими оцінками, може забезпечити саме війна з Іраном.
Частину коштів традиційно “додасть” великий бізнес — той самий, який щоразу втягують у фінансування війни й таким чином ще глибше прив’язують до режиму. Але якщо уявити ще гірший сценарій — коли війна з Іраном триває рік, а ціни на нафту залишаються на нинішньому рівні (навіть без різкого стрибка), — Росія отримує понад 3 трлн рублів надприбутків. Це фактично знімає всі фінансові обмеження для Путіна. У такій ситуації він може розширювати агресію — атакувати Запоріжжя, Дніпро, Харків, Суми, а не обмежуватися лише просуванням “до кордонів Донбасу“.
А якщо ціна на нафту зростає до 200 доларів, а ринок СПГ також б’є рекорди — наприклад, через те, що Іран виводить з ладу газопереробні потужності Катару і блокує постачання до ЄС? Це вже не просто вигода — це стратегічний виграш, про який у Кремлі можуть лише мріяти.
Читайте також: Війна на Близькому Сході і ринок газу
З цього випливає очевидний висновок: Росія об’єктивно зацікавлена в максимальній ескалації на Близькому Сході. У тому, щоб Іран зупиняв експорт нафти й газу, руйнував видобувну та переробну інфраструктуру країн Перської затоки і робив це якомога агресивніше. Бо кожен такий удар — це додатковий ресурс для продовження війни проти України.
Щоб уникнути глобальної кризи, США з одного боку шукають шляхи для розблокування проходу танкерів через Ормузьку протоку, а з іншого — шукають додаткові джерела нафти для покриття дефіциту.
Щодо розблокування ситуація зрозуміла. Звісно, найкраще було б розв’язувати це питання шляхом переговорів. Але переговори зі США в очах Ірану дискредитовані. Вони вже вели переговори, але потім, посеред переговорного процесу, прилетіли ракети і знищили все керівництво Ірану.
Військовий варіант ми бачимо прямо зараз, але без наземної операції він поки не дає результатів. Якщо врахувати, що територія Ірану більша за території Німеччини, Франції та Іспанії разом узятих, складність окупації стає більш зрозумілою.
Тому найбільш дієвим способом вплинути на нафтові ціни є не лише збільшення видобутку в інших країнах, але й легалізація нафти країн, які перебувають під санкціями.
Саме тому ми бачимо, як США фактично вільно пропускають іранську нафту через Ормузьку протоку в бік Китаю.
Так само американці призупиняють санкції щодо російської нафти, яка вже перебуває на морських танкерах.
Але якщо ці заходи не призведуть до зниження цін, почнуть говорити й про легалізацію іншої російської нафти — зокрема тієї, яка мала б відвантажуватися через балтійські порти, які зараз щоночі атакують українські дрони.
“Останнім часом ми отримували сигнали від деяких наших партнерів про те, щоб зменшити наші удари по нафтовому сектору РФ“, — заявив сьогодні президент Зеленський. І є лише один надійний спосіб це зробити — змусити Росію припинити війну. І зробити це, напевно, значно простіше, ніж окупувати Іран.
Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.