Тим часом Росія знову згадала про вимогу не просто віддати їй Донбас – а й визнати його російським, причому всіма учасниками переговорів. Мовляв, вони цього завжли хотіли, а хто їхні слова сприймав по-інакшому – то видавання бажаного за дійсне.
Схоже, Путіну наснилось, що він ось-ось десь прорветься. Що анонсований незабаром новий удар по цивільній інфраструктурі змусить українців капітулювати. Що союзники “втомляться від України”.
Це попри те, що в Росії проявляються перші ознаки обвалу в галузях, які використовувались якраз для порятунку від обвалу. Один з найбільших забудовників, “Самольот”, звернувся до уряду РФ з проханням урятувати від банкрутства і виділити 50 млрд руб на покриття витрат. “Піраміда” забудовників хитається. Памʼятаємо з 2008/9 років, як руйнування таких пірамід тягне за собою – через різке падіння попиту – і промисловість, і банки, і ринок праці…
Словом, швидше б уже.
Але оточенню Путіна і цього мало. Війна триває, боярє царю вєрни.
У страшні дні березня 2022 популярно було згадувати, що саме в березні часто вбивали або усували російських царів та диктаторів. Чотири березні повномасштабного вторгнення минули. Надходить пʼятий.
Події явно потребують прискорення.
Новий міністр оборони Федоров назвав “стратегічною метою” знищення (виведення з ладу) 50 тис окупантів щомісяця. Це має перевищити здатність російської військової машини ці втрати відновлювати.
Читайте також: Чому нам критично важливо продовжити малорезультативні переговори в Абу-Дабі
Падінню російської економіки посприяли б як сильніші санкції, так і масові удари відплати – ракетні, дронові, кібернетичні…
Все це формує порядок денний, який мав би бути обовʼязковим і обʼєднавчим для всіх (так, на цьому місці – нагадування про Уряд порятунку).
Але цього не бачимо. Все повільно, “на трієчку” і з погано прихованим бажанням пошвидше провести вибори і гарантувати збереження при владі.
Та росіяни такого не подарують. Вони усвідомлюють, що поставлено на кін. Для найвищого керівництва Росії – це також екзистенційна війна; і поки що ціна зупинки для нього вища, ніж ціна продовження.
От якраз над зміною цього балансу і треба працювати. І цим оцінювати результативність усіх дій. Бо до наступного березня – надто довго. А до цього такими темпами і зусиллями, схоже, не встигаємо.
Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.