Пік річної інфляції спостерігався в травні (+15,9%) і відтоді знижується, переважно із-за штучної стабілізації валютного курсу гривні, замороження окремих тарифів, а також статистичного ефекту високої бази порівняння минулого року.
Інфляція суттєво перевищує інфляційний таргет (5%) тому НБУ ортодоксально і догматично зберігає ультражорсткі параметри процентної політики, що спричиняє суттєве гальмування темпів економічного відновлення (облікова ставка перевищує інфляцію вдвічі – 15,5% річних). Однак, спроможності НБУ впливати на інфляцію процентними інструментами є вкрай обмеженими із-за немонетарного характеру інфляції та слабкості каналів монетарної трансмісії. Тому динаміка інфляції рухається волатильно, а інфляційні прогнози НБУ не збуваються і мають дуже низьку точність.
Немонетарна структура інфляції. 60% поточного індексу інфляції сформовано немонетарними факторами (регульовані тарифи, погодні умови, керована девальвація гривні, світові ціни, державне фінансування). Варіація приростів цін в розрізі окремих товарів та послуг становить близько 30 відс. пунктів: від -30% на овочі до +21% на м’ясо, що підтверджує ситуативність і немонетарність драйверів інфляції по кожному окремо взятому компоненту інфляції.
Читайте також: Економіка України: підсумки 2025-го і перспективи 2026-го років
Компоненти інфляції із найбільшою та найменшою зміною цін
Слабкість монетарної трансмісії обумовлює недієздатність процентних інструментів НБУ. Депозитний канал трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний – лише 9% ВВП, що критично мало для впливу на рівень цін в економіці. Валютний та фондовий канал трансмісії взагалі виключені з ефективного впливу, оскільки повністю залежать від неринкових потоків зовнішньої допомоги.
Ключова риса української інфляції – витратний характер приросту цін. Воєнні руйнування та здорожчання енергії зумовили зростання гуртових цін промислових виробників (на 19% в середньому за 11 місяців). Ціни диктуються не попитом, а ростом витрат і пороговим рівнем рентабельності бізнесу. Також на ріст цін вплинули погода, ріст світових цін на олію, підвищення акцизів.
Ключові дезінфляційні чинники також знаходяться за межами впливу монетарної політики НБУ, а саме – штучна стабілізація обмінного курсу за допомогою валютних інтервенцій НБУ, мораторій Уряду на комунальні тарифи, гарний урожай овочів, падіння світових цін на цукор.
Зі згаданого можна зробити такі висновки.
- Українська інфляція має переважно структурний характер, її подолання методами монетарної політики є малоефективним і по суті контрпродуктивним.
- В нинішніх умовах потенціал монетарної політики слід використовувати у напрямку підтримки економічного зростання, розвитку кредитування та інвестицій. Розширення пропозиції товарів та послуг вітчизняного виробництва знижуватиме ризики структурної інфляції, що відповідатиме ключовим цільовим пріоритетам НБУ.
- Акцентування політики НБУ на розвитку кредитування не суперечить інфляційній цілі НБУ, оскільки така політика підвищуватиме майбутні спроможності НБУ протидіяти інфляційним викликам через кредитний канал трансмісії.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.