Всесвітня продовольча програма ООН прогнозує, що ескалація на Близькому Сході може призвести до рекордного рівня продовольчої небезпеки. Річ у тім, що країни Перської затоки є не лише одними з найбільших постачальників нафти та газу, й добрив від доступу до яких безпосередньо залежить урожай. Проблему посилює те, що подорожчання дизелю і засобів для підживлення припало саме на час, коли в Україні та ЄС стартувала посівна. Чому подорожчання посівної для аграріїв в результаті може коштувати українській економіці мільярдів гривень, в той час, як для Росії перебої з поставками добрив на світовому ринку забезпечують додаткові доходи, читайте у матеріалі Еспресо.
Дорожчають як імпортні, так і українські добрива
За словами координатора комітету операторів ринку добрив УКАБ Євгена Баркова, український аграрний сектор ще від початку повномасштабного вторгнення відчуває суттєвий тиск через ускладнення постачання азотних добрив, оскільки вони потребують спеціальних умов транспортування.
“Ситуацію ще більше загострили військові дії на Близькому Сході, що вплинули на енергетичні ринки та підвищили ціни на газ — ключову сировину для виробництва азотних добрив. У результаті витрати на добрива зросли в середньому на 27–29% залежно від культури порівняно з 2025 роком: аміачна селітра подорожчала на 37%, карбамід — на 43%, КАС-32 — на 54%”, – каже Євген Барков. – Складна ситуація в енергетиці та газовидобутку призвела до скорочення виробництва аміачної селітри в Україні — з 1,99 млн тонн у 2024–2025 роках до 1,016 млн тонн у сезоні 2025–2026 років. При цьому попит залишається стабільним”.
За оцінкою УКАБ, загальне споживання азотних добрив в Україні становить близько 3,5 млн тонн, із яких у звичайних умовах приблизно 2 млн тонн забезпечує внутрішнє виробництво. Станом на початок березня 2026 року нестача оцінюється приблизно у 190 тис. тонн.
“Україна наразі виробляє азотні добрива на двох заводах: в Черкасах і Рівному. Але левову частку собівартості виробництва азотних добрив становить ціна на газ, а він також подорожчав через війну на Близькому Сході. Звичайно, що українські виробники також, почали піднімати ціни, каже аналітик ринку добрив Barva Invest Костянтин Кінжалов. – З початку місяця зростання цін на азотну групу залежно від товару склало 14-30%. І цей стрибок був дуже болючим для українських фермерів. Маємо ситуацію, коли зростання цін на газ призвело до подорожчання українських азотних добрив, але водночас зростання світових цін призвело до подорожчання імпортних добрив”.
Хімзавод “Азот” у Черкасах, фото: www.azot.ck.ua
Два українських заводи, що випускали карбамід, тепер в окупації
За словами Костянтина Кінжалова, багато аграріїв скуповували добрива, починаючи з кінця осені і впродовж всієї зими, тож уже мають запаси. Насамперед це стосується добрив під озимі культури, оскільки у них сезон починається раніше.
“Однак є велика кількість аграрних компаній, які відкладали закупівлю ближче до їх внесення. Тут уже йдеться про пізні ярі культури, зокрема кукурудзу, оскільки для них посівна починається пізніше. Для компаній, які відкладали купівлю добрив, ціновий шок може бути доволі неприємним, – каже Костянтин Кінжалов. – Крім того, якщо говорити про карбамід, то тут окрім підвищення ціни, також скоротилась пропозиція”.
Експерт пояснює, що понад чотири роки карбамід вже понад чотири роки виробляє лише черкаський “Азот”.
“ДніпроАзот” та “Одеський припортовий завод” простоюють, а сіверськодонецький “Азот” та горлівський “Стирол” розташовані на ТОТ, – каже Костянтин Кінжалов. – Черкаський “Азот” не працює на повну потужність і балансує між різними азотними добривами, тож змушений одночасно випускати якогось добрива більше, іншого менше. Тому пропозиція українського карбаміду дуже обмежена і є велика залежність від поставок імпортного товару”.
Як пояснює Євген Барков, для аграріїв карбамід – це насамперед доступне джерело азоту та ключова сировина для виробництва КАС.
“Саме відносно нижча ціна карбаміду останнім часом стимулює зростання попиту на КАС, особливо на тлі труднощів із імпортом аміачної селітри”, – каже Барков.
Значні обсяги карбаміду Україна імпортувала з Азербайджану, звідки Україна, однак у лютому там зупинився завод і простоював він до початку березня. А у Північній Африці вільних об’ємів небагато.
“Усе це створює певні ризики, що у квітні – на початку травня, може бути нестача товару в Україні. А це, якраз посівна, а згодом і підживлення пізніх ярих культур в Україні. Тобто є ризики того, що буде певне недовнесення добрив на ці культури, – каже Костянтин Кінжалов. – При цьому повторення ситуації весни 2022 року, коли були заблоковані порти і фактично імпорт практично встав, не очікується. Проблеми будуть, але вони не будуть такими критичними, як чотири роки тому”.
Чи можуть фермери залишити частину земель необробленими
Попри зростання витрат на пальне та добрива, аграрії навряд чи підуть на скорочення площ посівів або переорієнтуються на культури, які потребують менше підживлення. У цьому переконаний керівник аналітичного відділу Barva Invest Павло Хаустов.
“Виробники здебільшого вже мають сформовані плани на весняну посівну і мають низьку гнучкість для коригування планів що сіяти. Це не лише питання закупленого посівматеріалу, специфічних добрив та їхньої кількості розраховану під певну культуру — це ще й питання сівозміни, – каже Павло Хаустов. – Через те що кукурудза потребує багато азотних добрив на старті, виробники можливо й хотіли б обрати іншу, менш вибагливу культуру, але можливості обмежені”.
Поле з кукурудзою, фото: agrotimes.ua
За його словами, варіант залишити землю під паром і нічого не вирощувати, бо добрива та пальне дорогі, не буде поширений в Україні. Хіба що на найменш врожайних полях або тих господарствах, що близько до зони бойових дій.
“Крім того, частина добрив з минулих сезонів досі в землі, що навіть допускає певне недовнесення без суттєвих наслідків для потенціалу врожайності. Тому наразі ми працюємо із цифрою посівних площ під кукурудзою 4,6-4,7 млн га, що на 100-200 тис. га більше, ніж було посіяно торік, – каже він. – Варто зауважити, що врожай 2025 року постраждав від несприятливих погодних умов в частині України, також багато кукурудзи залишилось зимувати в полях, через що ми рахуємо низькі площі до збирання. Якщо врожай 2026 року не матиме таких проблем, то різниця в зібраних площах може бути суттєво більшою – вже не 100-200 тис. га, а до 350 тис. га. Загалом ми очікуємо, що врожай 2026 року складе 32,1 млн т – на 1.7 млн т більше, ніж ми оцінюємо поточний врожай 2025. Враховуючи що ми в поточному сезоні можемо не реалізувати весь експортний потенціал, в майбутньому сезоні будемо допродавати кукурудзу старого врожаю. Україна навіть при певних змінах у планах посівної матиме значно більшу пропозицію зерна, ніж в поточному сезоні”.
Натомість оцінки УКАБ не такі оптимістичні. За даними Євгена Баркова, зростання цін на пальне та добрива призводить до подорожчання весняної посівної кампанії до 10%.
“Зростання собівартості та неможливість забезпечити внесення достатньої кількості добрив призведуть до зміни структури посівів і зменшення посівних площ, що може призвести до втрати 15-20% валового врожаю зернових та олійних культур. Для економіки держави така ситуація матиме серйозні наслідки”, – каже Євген Барков.
Які наслідки для економіки матиме падіння урожаю на 20%
За оцінкою Євгена Баркова, падіння валового збору урожаю на 20% може призвести до таких наслідків:
- внутрішні надходження ПДВ можуть скоротитися на 15-18 млрд грн;
- валютні надходження можуть зменшитись на 4-5 млрд доларів експортної виручки;
- для агровиробників та переробних підприємств падіння врожаю означає ріст собівартості одиниці продукції. Це може призвести до падіння чистого прибутку на 30-40%. Підприємства будуть вимушені скорочувати штат, що також призведе до зменшення відрахувань ЄСВ, військового збору, зниження спроможності сплати МПЗ та перегляду умов сплати орендної плати.
Крім того, прогнозоване зменшення імпорту добрив на 25% потягне за собою втрату до 75 млн доларів США від несплати ПДВ. Загалом за консервативними оцінками, сукупні втрати бюджету можуть скласти від 35 до 45 млрд грн протягом маркетингового року.
“Враховуючи вищезазначене, УКАБ пропонує владі розглянути можливість скасування мита на імпорт азотних добрив до кінця 2026 року. Це дозволить втримати ціни, а подекуди знизити їх до 25-35 доларів на тонні продукції, що допоможе аграріям накопичити резерви, – каже Євген Барков. – Також варто передбачити можливість встановлення спеціальних знижених ставок акцизного податку на дизельне пальне для сільськогосподарської техніки, яка працює в полях і не користується дорогами загального користування. Крім цього, УКАБ закликає дозволити ввезення вапняково-аміачної селітри торговельними суднами до територіальних вод і портів України, що полегшило б ситуацію із забезпеченням групою азотних добрив”.
Чому перебої з поставками добрив з Близького Сходу вигідне Росії
Чимало експертів сходяться на тому, що головним бенефіціаром ескалації на Близькому Сході є Росія. По-перше, йдеться про зростання цін на енергоносії та часткове зняття санкцій США з російської нафти. Аналогічна ситуація і з добривами.
“Росія, другий за величиною виробник добрив у світі, забезпечує близько 20% світової торгівлі поживними речовинами. Виробництво азотних добрив у країні зросло на 2,3% минулого року до 28,9 мільйона тонн, але Кремль обмежив експорт, щоб надати пріоритет внутрішнім поставкам. Влада встановила експортну квоту на азотні добрива приблизно в 10,6 мільйона тонн на період з 1 грудня 2025 року по 31 травня 2026 року”, – пише Bloomberg.
” Дефіцит добрив і зростання цін на них на руку Росії, оскільки вона теж є одним з найбільших виробників добрив у світі. Стрибок цін на газ немає такого значного впливу на російських виробників азотних добрив, адже в РФ є його власні великі запаси. Тому собівартість у російських виробників на відміну від українських чи європейських, значно не зросте, а через скорочення світової пропозиції попит на їх продукцію буде підвищений, – каже Костянтин Кінжалов. – Тобто російські виробники можуть себе спокійно почувати і отримувати прибутки. Крім того, шляхи поставок продукції їхнім ключовим покупцям – Бразилії, країнам Латинської Америки, США та Європі – не проходять через зону бойових дій на Близькому Сході і ризиків призупинення закупівель немає. Тобто російські виробники добрив зараз у дуже вигідній ситуації. На жаль”.