Масове виробництво дронів, систем радіоелектронної боротьби та перехоплювачів безпілотників перетворює країну на лабораторію сучасної війни. Тепер, коли війна на Близькому Сході підвищила попит на дешеві засоби протидії іранським дронам, Україна отримує шанс стати глобальним центром таких технологій. Однак це “вікно можливостей” не може тривати довго і має багато нюансів, які залежать як від політики, так і від грошей. Більше про це розповість Еспресо.
Вікно можливостей через Близький Схід
фото: gettyimages
Ще минулого року, наприкінці літа, Україна пропонувала США свої дешеві технології захисту від іранських “шахедів”. Але тоді Дональд Трамп та його адміністрація не надали цьому уваги. Про це нещодавно написало видання Axios, яке отримало презентацію, якою українська сторона намагалася зацікавити американську, щоб продати свої новинки.
“Ігнорування пропозиції України вважається одним з найбільших тактичних прорахунків адміністрації з початку бомбардувань Ірану 28 лютого”, – повідомили Axios два американських чиновники.
Справді, за сім місяців до війни в Ірані, яка вже забрала життя щонайменше сімох американських солдатів, а лише шість днів бойових дій обійшлися в 11,3 млрд доларів витрат (половина з яких пов’язана з засобами ППО), Україна попереджала Сполучені Штати, що іранські дрони можуть становити для них велику загрозу.
“Ми подумали, що Зеленський робить піар своєї зброї. Хтось вирішив не повірити в це”, – сказав Axios американській чиновник, знайомий із ходом серпневої зустрічі.
У підсумку, у перші дні спалаху нової війни на Близькому Сході, Іран вирішив атакувати не лише Ізраїль та американські сили в регіоні, але й сусідні країни, де є американські бази. Запускаючи тисячі дешевих дронів, виснажуючи ППО, а тоді вже різні балістичні ракети, фактично, копіюючи тактику РФ в Україні. До речі, Москва також передала важливі розвідувальні дані Тегерану, що допомогли атакувати американські бази. Однак Дональд Трамп, у своєму стилі, відмовився в це вірити, бо після “гарної телефонної розмови”, диктатор Путін запевнив його, що нічого не передавав Ірану, відзначає New York Times.
Головна проблема з дронами, які використовує Іран – це математика війни. Один “шахед” коштує близько $30–40 тис. за одиницю, тоді як перехоплення їх ракетами Patriot обходиться в мільйони доларів за постріл, а запаси таких ракет швидко вичерпуються (за рік виробляється лише 600 штук, хоча у США обіцяють збільшити до 2 тис.). Тим більше для України це створює ще більшу проблему, бо швидко скорочуються світові запаси ракет до Patriot, які нам вкрай потрібні. Зауважимо, що за весь час використання, Україна отримала лише близько 600 ракет до Patriot, тоді як США та союзники у перші дні війни з Іраном витратили понад 800 таких боєприпасів.
Система ППО Patriot, фото: t.me/ministry_of_defense_ua
Тож нічого дивного, що вже у перші дні березня Сполучені Штати Америки звернулися до України з нагальним питанням – допомогти збивати “шахеди”. В цьому питанні українці дійсно спеціалісти, адже за весь час війни Росія випустила понад 50 тис. цих літаючих снарядів. Якщо спершу вдавалося збивати 70-80% “шахедів”, зараз показник зріст до 85–90%. Це відбулося не лише завдяки збільшенню вогневих мобільних груп та різним системам ППО, але й завдяки технологізації процесу новими засобами РЕБ та дронами-перехоплювачам. Власне, що у цих нових технологіях і зацікавлені США та країни Близького Сходу.
Як повідомляв президент Володимир Зеленський, за ці два тижні 11 країн звернулися до нього для підтримки їхніх оборонних можливостей. Тому 9 березня перша група українських фахівців вирушила на Близький Сході допомогти американцями збивати іранські дрони.
“Ми хотіли підписати велику угоду із США про виробництво дронів, але нам було потрібне схвалення Білого дому. Ішлося про різні типи дронів і протиповітряну оборону. Вони працюють як єдина система і можуть захищати від сотень або тисяч іранських “шахедів” і ракет. У нас ще не було нагоди підписати цей документ. Сподіваюся, що, можливо, американські друзі зараз будуть більш схильні до такого рішення, особливо після таких викликів, які ми бачимо на Близькому Сході “, – сказав в одному з інтерв’ю Зеленський і додав, що Україна розраховує отримати більше засобів для збиття балістичних ракет взамін на свої дронові технології.
Крім цього президент зауважив, що Україна тепер має “карти”, як любить висловлюватися Дональд Трамп, завдяки українським військовим та виробництву зброї. Дипломат Роман Безсмертний в етері Slawa.TV на Еспресо назвав дрони-перехоплювачі “нашим козирем в діалозі із США”.
Що Україна пропонує світовому ринку
Ще восени минулого року Bloomberg писав, що Україна стала “дроновою наддержавою” та випускає 4 млн БПЛА на рік. При цьому США щорічно виробляються близько 100 тисяч військових безпілотників.
“Не лише кількість – а й різноманітність. Напевно, більше, ніж усі країни НАТО разом узяті”, – зауважив аналітик RAND Майкл Бонерт.
Справді, війна проти Росії створила нову галузь – масове виробництво ударних і розвідувальних дронів, а тепер ще й перехоплювачів дронів. За кілька років ці технології пройшли шлях від імпровізованих рішень на фронті до цілої індустрії, де працюють десятки компаній і стартапів із тисячами людей.
Як розповідає Defense news, українські дрони-перехоплювачі – це компактні, швидкі напівавтономні БПЛА вартістю від $1000 до $2500 за одиницю. Вони призначені для полювання на ворожі дрони, знищуючи їх тараном або підривом поблизу на висоті. Ці апарати легко поміщаються в спортивну сумку, розвивають швидкість у 300–450 км/год (залежно від моделі) і ефективно переслідують цілі навіть у темряві. Більшість моделей поєднують тепловізор, радіолокаційне наведення та штучний інтелект для автономного пошуку й захоплення цілі, тоді як оператор бере ручне керування лише на фінальній фазі перехоплення. Це робить їх дешевою та масовою альтернативою дорогим ракетам ППО.
РНБО повідомляла, що минулого року Україна виготовила близько 100 000 дронів-перехоплювачів, які стали ключовим елементом багаторівневої системи ППО. Цього року обіцяють виготовити їх в кілька разів більше.
“Україна не може щодня збивати сотні ворожих безпілотників дорогими ракетами ППО. Збиття одного “шахеда” безпілотником-перехоплювачем коштує більш ніж у 25 разів менше, ніж використання ракети ППО західного зразка. Саме тому безпілотники-перехоплювачі стали одним із ключових елементів сучасної багаторівневої протиповітряної оборони. Вони є засобом масового захисту, який зберігає економічні ресурси, водночас рятуючи життя українців”, – наголошують в РНБО.
А тепер трішки детальніше про кілька найвідоміших українських дронів-перехоплювачів:
Sting – “мисливець на шахеди”
Sting, фото: The Telegraph
Це один із найперших українських перехоплювачів, створений інженерами ініціативи Wild Hornets. Його розробили спеціально для знищення іранських дронів, які Росія під маркою “Герань-2” масово запускає по українських містах.
Sting розвиває швидкість від 270 до 400 км/год (залежить від кофігурації) і має дальність перехоплення до 25 км, при цьому висота польоту до 3 км. Керування здійснюється через VR-окуляри або наземну станцію. Вартість близько $2000 за одиницю.
Конструкція проста: корпус друкується на 3D-принтері, а дрон має невелику бойову частину, яка знищує ціль під час зіткнення. Такі перехоплювачі можна тисячами робити без особливих проблем. Вони вже перехопили близько 4 тис. ворожих дронів.
P1-SUN (в народі “пісюн”) – масовий “антишахед”
Дрон P1-Sun, фото: SkyFall
Інший приклад успішних українських дронів-перехоплювачів – це P1-SUN, який виробляє українська компанія SkyFall. Масового його почали виробляти лише восени минулого року, та він вже показав надзвичайну ефективність, збиваючи щомісяця понад 300 “шахедів”, при цьому його швидкість дозволяє знешкоджувати і реактивні “шахеди”.
Компанія заявляє, що може виробляти десятки тисяч таких дронів на місяць. Його ціна – приблизно $1000–1500, що робить їх надзвичайно вигідними порівняно з ракетами ППО. Радіус дії P1-SUN – 15 км, а висота польоту – 5 км.
Саме цю модель активно просувають на Близький Схід (вперше продемонструвавши саме на Дубайському авіашоу).
У WSJ кажуть, що саме P1-SUN та Sting захищатимуть найбільші нафтові родовища світу у Саудівській Аравії. Наразі нафтовий гігант Saudi Aramco обговорює з двома українськими компаніями купівлю цих дронів-перехоплювачів. А українська група на чолі з секретарем РНБО, готує відповідні угоди.
Octopus-100 – міжнародний проєкт
Octopus-100, фото: у відкритому доступі
Ще одна перспективна розробка – Octopus-100, перехоплювач розроблений українським Міноборони, який вироблятимуть у Великій Британії, повідомляв восени Рустем Умеров.
Це перший випадок, коли український бойовий дрон серійно виробляється на території країни НАТО.
Проєкт демонструє, що українські технології вже виходять на міжнародний рівень.
У лютому українська компанія TAF Industries офіційно оголосила про підготовку до запуску масового виробництва Octopus-100.
WIY STRILA та WIY BUREWIY
WIY STRILA від компанії WIY Drones може розвивати швидкість до 325 км/год і бути у повітрі до 15–20 хвилин, спеціально розроблений для боротьби у складних погодних умовах. Інтегрується з радарами RADA та SkyMap для автономного виведення. Виробництво швидко масштабується, ефективність висока.
WIY BUREWIY, теж від WIY Drones, ефективний проти розвідувальних дронів.
дрони-антишахеди ODIN, фото: ODIN I UA miltech project
Всі ці та інші нові покоління українських перехоплювачів отримують елементи штучного інтелекту. Сучасні системи можуть: автоматично розпізнавати тип дрона, використовувати тепловізійні камери і радари, наводитися на ціль за допомогою AI-алгоритмів. Тому оператор втручається лише в останні секунди атаки. Це значно спрощує перехоплення швидких або малопомітних безпілотників.
Інтенсивно таким програмним забезпеченням на основі штучного інтелекту займається український стартап Swarmer, спеціалізуючись на роях автономних дронів
Ці перехоплювачі – лише частина системи. Україна створила багаторівневу мережу протидії безпілотникам (не враховуючи інші засоби ППО та вогневі мобільні групи):
- Систем раннього виявлення – Наприклад, акустична мережа Sky Fortres. Вона використовує десятки тисяч датчиків, які “слухають” звук двигунів дронів і передають координати військовим. Це дозволяє знаходити низьколітаючі дрони, які не бачить радар.
- Систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) – Українські компанії створили десятки систем РЕБ: глушники GPS, придушення каналів управління, системи перехоплення сигналу. Вони можуть збити дрон з курсу або змусити його впасти. Саме РЕБ часто змушує “шахеди” втрачати навігацію в Україні.
- Згадані дрони-перехоплювачі – Коли РЕБ не допомагає, у повітря піднімається FPV-перехоплювач, який фізично знищує ціль. Ефективність таких систем уже перевищує 60-70% успішних перехоплень, що дуже багато для нової, а що головне дешевої технології.
Українські військові компанії стають “єдинорогами”
фото: Telegram / Дикі шершні
У сучасній економіці компанії- “єдинороги” – це приватні стартапи, оцінені понад $1 млрд, які вирізняються швидким ростом та інноваціями. За останні роки український defense-tech починає швидко рости і, можливі, нові контракти на Близькому Сході можуть відкрити ще більші горизонти. Адже для українських оборонних компаній найбільша проблема – це недофінансування, коли є можливості в рази більше виготовляти і продавати зброї.
Наразі UFORCE – це перший defense-tech “єдиноріг” України. На початку березня компанії вдалося залучити 50 млн доларів інвестицій, що і дозволило стати “єдинорогам”. Компанію створили українські інженери, а штаб-квартира зареєстрована в Лондоні. Вона об’єднала 9 українських оборонних компаній у єдину екосистему виробництва дронів і автономних систем. Компанія найбільше славиться своїми морськими дронамии MAGURA (які вигнали з західного узбережжя Чорного моря російський флот, чим заробили собі світову рекламу). Більше про цю компанію за посиланням.
Минулого року німецький виробник дронів Quantum-Systems, який є резидентом української Дія.City, став першою в Європі компанією у сфері defense tech, чия капіталізація перевищила 1 млрд дол. США. Quantum-Systems почала постачати розвідувальні дрони Vector в Україну у 2022 році. У 2023-му стала резидентом Дія.City, відкрила центр сервісу, навчання та логістики, а згодом – R&D-центр. У 2024-му запустила виробництво: спочатку запасні частини, з квітня – повноцінна збірка Vector в Україні. У 2025-му потужності подвоїли.
Згодом така сама історія сталася з португальською компанією TEKEVER, яка минулого року теж досягла бажаного статусу “єдинорога”. Її системи AR3 та AR5 активно використовують у війні в Україні і вони накопичили десятки тисяч годин бойових польотів. Компанія відкрила інженерні центри і операційні бази в Україні. TEKEVER спеціалізується на дронах на базі штучного інтелекту.
Тобто ці приклади компаній показують, що у разі укладання успішних угод на Близькому Сході, українські компанії Wild Hornets та SkyFall також мають шанси стати у майбутньому “єдинорогами”, тобто мати капіталізацію понад 1 млрд доларів.
Але крім цих компаній, є ще десятки інших, які теж виробляють різного роду дрони та ракети, що можуть зацікавити світовий ринок (наприклад, Fire Point, яка своїми “Фламінго” і не тільки завдає чимало шкоди росіянам, також компанії Skyeton та TSIR, які вже працюють на ринку ЄС). А це значить, що в Україні може вирости цілий важливий сектор економіки, який продаватиме світу технологічний продукт, а не лише сировину чи продукти, як звикли до цього.
Ще восени 2024 року Financial Times повідомляв, що експорт дронів може приносити Україні до 20 млрд доларів на рік (бюджет України становить близько 115 млрд доларів). Не дарма сини президента США Дональда Трампа вже почали інвестувати в американське виробництво дронів за українськими технологіями.
Такі значні доходи можуть забезпечити валютні надходження, підтримати тисячі інженерів і стартапів, створити нову високотехнологічну індустрію після війни. Фактично Україна може перетворитися на аналог “Ізраїлю для безпілотників” – державу, де бойовий досвід стає джерелом технологічного експорту. Тим більше, що Україна зараз має надлишок дронів-перехоплювачів, а виробники стверджують, що можуть випускати ще десятки тисяч на місяць без шкоди для оборони країни. Тому поки головний виклик, за словами виробників українських дронів, – не виробництво, а навчання екіпажів та інтеграція дронів з радарами партнерів для виявлення цілей на великій відстані.
Що може стати на заваді
фото: Вікіпедія
Попри весь оптимізм навколо української оборонної індустрії, експерти застерігають: шлях до статусу “дронової держави” не буде простим. Війна створила унікальні можливості, але водночас оголила і системні проблеми – від законодавчих обмежень до глобальної конкуренції.
“Торгівля зброєю – це неймовірно тонке та делікатне питання. Це ринок, де домінують США, наївно очікувати, що ринки відкриються лише тому, що в України є цікава продукція. Це вимагає жорсткої, продуманої дипломатичної гри”, – сказав AP виконавчий директор київського Інституту світової політики Євген Магда.
Заборона на експорт під час війни
Найбільша перепона – це чинна заборона на експорт більшості військових технологій, запроваджена після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Держава вирішила спрямувати все виробництво насамперед на потреби власної армії, що логічно.
Це рішення допомогло швидко наростити виробництво для фронту, але водночас створило дилему: частина компаній уже здатна виробляти більше, ніж держава може закупити.
Представники галузі кажуть, що без експорту сектор може втратити темп розвитку.
Генеральна директорка об’єднання оборонних технологій Tech Force in UA Катерина Михалко раніше пояснювала, якщо компанія може виробляти більше, ніж держава може купити, вона повинна мати можливість працювати на міжнародному ринку. Адже експорт важливий не лише для прибутку, а й для технологічного розвитку. Він відкриває доступ до інвестицій, спільних розробок і партнерств із західними компаніями.
На початку цього року Україна почала змінювати підхід, створивши систему контрольованого експорту озброєнь, яка дозволить продавати частину продукції союзникам. Президент Зеленський повідомляв, що цього року Україна планує створити 10 центрів експорту оборонних технологій у Європі, через які продаватимуться українські системи – передусім дрони. Паралельно запускаються виробництва українських дронів за кордоном (наприклад у Німеччині та Данії) та спільні проєкти з країнами НАТО, а також продаж технологій і ліцензій. Фактично це означає, що Україна може експортувати не тільки готову зброю, а й технології або виробництво.
Однак повної заборони на експорт не знімуть поки триває активна війна. Та навіть у разі досягнення мирної угоди, є питання збереження військових таємниць, щоб противник не отримав доступ до всіх українських технологій та розробок.
Дефіцит компонентів
Ще одна проблема – залежність від імпортних комплектуючих. Більшість дронів складається з міжнародних компонентів: мікрочіпів, камер, акумуляторів, двигунів, систем зв’язку.
Багато з них виробляються в Азії, а окремі сегменти ринку фактично контролює Китай. Тому будь-які обмеження на постачання можуть одразу впливати на виробництво. Для українських компаній це означає постійний пошук альтернатив і створення власної електронної бази. Але це потребує часу і великих інвестицій.
Як нещодавно написав New York Times, Україна підійшла до важливого моменту у своїй оборонній трансформації, адже країна вже здатна виробляти окремі бойові дрони без китайських комплектуючих.
“Україна не почне масово виробляти дрони без китайських компонентів найближчим часом, бо вони все ще значно дешевші, а Китай домінує в глобальних ланцюгах поставок (батареї, мотори, сировина тощо). Навіть деталі з інших країн часто містять китайські частини. Водночас українські чиновники та виробники вважають ключовим зменшувати залежність: вже досягнуто важливого етапу – деякі дрони можна робити повністю без імпорту з Китаю, а частка китайських компонентів впала з 100% у 2022-му до 38% у 2025-му. Це дає змогу продовжувати виробництво, якщо постачання з Китаю припиняться”, – наголошують у виданні.
Конкуренція великих держав
Навіть якщо українські виробники швидко зростають, вони входять у надзвичайно конкурентний глобальний ринок. У сфері безпілотників уже давно домінують великі гравці: США, Китай, Ізраїль, Туреччина та різні європейські фірми. Вони вже мають величезні бюджети на оборонні дослідження, налагоджені виробничі ланцюги і глобальні ринки збуту.
Втім, українські компанії мають одну важливу перевагу – реальний бойовий досвід та тісну співпрацю з військовими на фронті. Багато систем створюються і вдосконалюються буквально за кілька тижнів після випробувань у військових діях. Саме ця швидкість інновацій часто дивує і заохочує західних партнерів інвестувати в українські оборонні компанії.
Залежність від “військової економіки”
Є і більш стратегічна проблема. Деякі економісти побоюються, що український defense-tech може залишитися вузькоспеціалізованим військовим сектором, якщо технології не отримають цивільного застосування.
Інакше кажучи, якщо вся індустрія працюватиме лише на військові замовлення, вона може втратити потенціал після завершення війни, яка неминуче колись закінчиться.
Саме тому частина експертів наголошує, що українські дрони повинні розвиватися і для цивільних сфер – від логістики до енергетики та рятувальних операцій. Такі кроки вже здійснюються. Як пише BBC, на полі бою все більше стає наземних роботизованих систем, які вже врятували сотні життів українських бійців на передовій.
Та попри ці та інші ризики, більшість аналітиків погоджується, що війна створила унікальний технологічний кластер, який навряд чи зникне після її завершення, а матиме новий імпульс. Адже навіть із завершенням гарячої фази війни, російська загроза нікуди не зникне, тому дрони продовжуватимуть закупляти, але в меншій кількості. Тим більше, як показує теперішня ситуація з війною на Близькому Сході, ми живемо у час, коли дуже легко починаються нові війни.
Якщо Україні вдасться відкрити все більший контрольований експорт військових технологій, залучити міжнародні інвестиції, і зберегти інженерні команди після війни, тоді країна справді може перетворитися на один із ключових центрів військових технологій XXI століття з багатьма вітчизняними компанія “єдинорогами”.
Читайте також: Чи вирішить залучення іноземців проблеми України з мобілізацією. Пояснюємо