Дарницька ТЕЦ, яка забезпечувала теплом приблизно 1100 багатоповерхівок у Дарницькому та Дніпровському районах Києва, після російської атаки 3 лютого практично зруйнована. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденка під час зустрічі з журналістами 14 лютого дорікнула столичній владі, що вона не надала уряду конкретний план відновлення Дарницької ТЕЦ (ТЕЦ-4). Однак проблема у тому, що на відміну від ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, які належать комунальному “Київтеплоенерго”, Дарницька ТЕЦ – у приватній власності. Тож з одного боку це об’єкт критичної інфраструктури, зупинка якого ледь не призвела до гуманітарної катастрофи у густонаселеній частині столиці, з іншого – це приватний бізнес.
Що відомо про власника Дарницької ТЕЦ
Дарницька ТЕЦ належить ТОВ “Євро-Реконструкція”, кінцевим бенефіціаром якого, за даними YouControl, є екснардеп з Івано-Франківщини Анатолій Шкрібляк, який тепер зареєстрований у Лондоні. Він також є засновником Budhouse Group (ТРЦ Forum у Львові, Nikolsky у Харкові, Fabrika у Херсоні тощо).
“Підприємницька діяльність пана Шкрібляка почалася з частки в одному з підприємств енергетичного комплексу – ТЕЦ з виробництва теплової та електричної енергії. В результаті застосування новітніх технологій в управлінні ТЕЦ і виробництві теплової та електричної енергії підприємства вийшли на якісно новий рівень прибутковості”, – йдеться на його особистому сайті. При цьому, що йдеться саме про ТЕЦ-4 у Києві тут не згадують.
Дарницька ТЕЦ до початку повномасштабної війни, фото: ТОВ “Євро-Реконструкція”
Наразі у соцмережах з’являються дописи про те, що “власник відмовляється платити за відновлення Дарницької ТЕЦ”. Натоміть ТОВ “Євро-Реконструкція” запевняє, що відновлювальні роботи наразі здійснює власним коштом.
“Роботи здійснюються за рахунок фінансових та матеріальних ресурсів підприємства. Залучено внутрішні резерви, укладено договори з підрядними організаціями, проведено закупівлю основних матеріалів для відновлювальних робіт. Частина підрядників уже приступила до виконання робіт. Роботи організовані поетапно з визначенням першочергових напрямків.
В умовах тимчасової зупинки виробничого процесу акціонери підприємства забезпечили фінансову стабільність Дарницької ТЕЦ, що дозволяє безперервно здійснювати відновлювальні роботи та виконувати соціальні зобов’язання перед працівниками. Це управлінське рішення спрямоване на якнайшвидше повернення об’єкта до повноцінної роботи”, – повідомляє ТОВ “Євро-Реконструкція”.
Загалом, Дарницьку ТЕЦ за 4 роки війни атакували майже два десятки разів, однак саме атака 3 лютого виявилась найбільш руйнівною. За оцінкою підприємства, лише часткове відновлення теплопостачання займе два місяці, а про відновлення виробництва електроенергії взагалі не йдеться.
“Станом на сьогодні відновлення електрогенерації є технічно неможливим та не планується, оскільки характер завданих пошкоджень не передбачає оперативного відновлення”, – запевнили у компанії.
До слова, в управлінні компанії з групи Анатолія Шкрібляка “Технова” з 2000 р. була також Чернігівська ТЕЦ. У 2022 році теплоелектроцентраль зазнала значних пошкоджень внаслідок бойових дій, тож “Технова” сама ініціювала розірвання договору оренди навіть звинувачувала міську раду Чернігова у бездіяльності. Річ у тім, що договір за рішенням суду було розірвано 31 березня, а акт прийому-передачі ТЕЦ був підписаний аж у серпні.
Шкрібляк також є власником ТОВ “Сумитеплоенерго”, яке постачає тепло у 958 будинків у Сумах.
Харківська ТЕЦ-5, яка до війни опалювала дві третини будинків у місті, а тепер постійно зазнає ворожих атак, також у приватній власності. За даними YouControl, 100% ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5” належить кіпрській SAN POSEIDANIUS INVESTMENTS LIMITED. Офіційно кінцевим бенефіціаром вказаний громадянин Австрії Захарян Рубен, однак компанію пов’язують з групою Юрія Бойка.
Чи можна націоналізувати зруйновані приватні ТЕЦ
Наразі в експертних колах обговорюють можливість націоналізації Дарницької ТЕЦ або взяття під тимчасове державне управління.
“Дарницька ТЕЦ (ТЕЦ-4) – це приватна компанія, яку повʼязують з бізнесменом Шкрібляком. Не думаю, що у нього є можливість швидко залучити потрібні мільярди гривень у відновлення станції до наступної зими. Ще до війни компанія мала значні борги – тільки 1,5 млрд грн перед «Київтеплоенерго». Тому, якщо влада планує ії відновлення (хоча особисто я бачу сенс у переході на більш децентралізовану систему опалення), то логічним кроком є ії передача у власність громади міста чи у державну власність”, – написав екскерівник “Оператора ГТС України” Сергій Макогон.
За його словами, саме держава та місто мають значні власні кошти та доступ до міжнародних фондів відновлення.
“У світі є термін “тимчасове державне управління”. Це коли держава бере на себе відповідальність за стратегічний актив у період турбулентності, щоб забезпечити його сталу роботу”, – вважає він.
До речі, міський голова Харкова Ігор Терехов звертався до ОВА з пропозицією націоналізувати Харківську ТЕЦ-5 ще у 2022.
Харківська тЕЦ-4 після атаки у березні 2024, фото: Телеграм-канал “Де у Харкові| Харків”
Директор енергетичних програм центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що пошкоджені ТЕЦ можна відновлювати спільними зусиллями – власника, якщо у нього є такі можливості, держави, інших інвесторів.
“У результаті в залежності від того, хто скільки інвестицій вкладе у відновлення теплоелектроцентралі, матиме відповідну частку у структурі власності в цього підприємства”, – каже Володимир Омельченко.
Експертка членкиня Наглядової ради аналітичного центру We Build Ukraine, екснардепка Вікторія Войціцька також допускає націоналізацію об’єктів критичної інфраструктури, які потребують відновлення.
“У приватного власника, скоріш за все, не буде можливості залучати фінансові ресурси, бо повертати кредити насправді не буде звідки. І навряд чи хтось надаватиме грантову підтримку на відновлення об’єктів, адже йдеться про десятки, якщо не сотні мільйонів доларів. Тому має бути розроблений механізм, який би дозволив фактично націоналізацію або повернення в управління держави цих об’єктів, щоб уже держава залучала необхідне для відновлення фінансування”, – каже у коментарі Еспресо Вікторія Войціцька. – При цьому важливий момент – приватний власник об’єкта критичної інфраструктури, який націоналізували, має розраховувати на те, що коли здійснюватимуться репарації у тій чи іншій формі, він зможе отримати компенсацію збитків”.
При цьому участь держави потрібна не лише як фінансове вливання у відбудову. За словами експертки, йдеться також про забезпечення фізичного захисту або забезпечення системами протиповітряної оборони, які б захищали такі об’єкти. А також формування резерву обладнання для оперативних ремонтів. Йдеться, зокрема, про обладнання з виведених з експлуатації теплових електростацій та ТЕЦ країн Варшавського договору, про яке згадував міністр енергетики Денис Шмигаль.
Не усі зруйновані ТЕС та ТЕЦ треба повністю відновлювати
І Володимир Омельченко, і Вікторія Войціцька сходяться на тому, що відновлювати великі теплоелектроцентралі до “довоєнного” стану немає сенсу – державі та місцевій владі варто зосередитись на розбудові децентралізованої мережі електро- та теплогенерації.
“Треба відновити те, що можна відновити швидко і порівняно дешево, але неправильно робити ставку лише на відновлення ТЕЦ-4 у Дарниці. По-перше, повне відновлення ТЕЦ – довго і дорога. А по-друге, хто сказав, що туди знову не прилетить? Знов пів півмільйона людей буде залежати від от пари балістичних ракет? Це взагалі неправильна стратегія була. Тому держава та місто мають робити акцент на розподіленій генерацій та енергозбереженні будинків”, – каже Володимир Омельченко.
“Недарма в стратегії розвитку енергетики, яка була затверджена у 2017 чи у 2018 році, робився наголос на необхідності розбудови децентралізованої генерації. Нам варто повернутись до глобального бачення, як має розвиватися наша енергосистема, а також провести чесну і відверту розмову про те, які і об’єкти нам потрібні, де, у в якій кількості і в якій формі. Це перший крок, який нам треба зробити, – каже Вікторія Войціцька. – Потрібно мінімізувати ризики, коли цілі регіони чи міста залежать від великих об’єктів, які дісталися нам спадок з Радянського Союзу, адже розуміємо, що північний сусід нікуди не дінеться. Маємо виходи з того, що допоки триває війна, відновлення таких об’єктів завжди буде під ризиком чергової масованої атаки”.
ТЕС ДТЕК після атаки у листопаді 2025, фото: ДТЕК Енерго
За словами Войціцької, питання щодо участі держави у відновлення стосується не лише теплоелектроцентралей, але електростанцій.
“ТЕЦ – це те, що найбільше болить і відчувається у Києві, Сумах, Харкові. Але я б не обмежувалася тільки питанням ТЕЦ. Наприклад теплові електростанцій, зокрема, які належать, наприклад, групі ДТЕК. У них також ситуація доволі складна. Державна Центренерго, якій належить Трипільська ТЕС також має значні пошкодження. Маємо дивитися більш широко на нашу енергосистему, особливо на об’єкти генерації, як тепла, так і електроенергії, які перебувають у приватній власності, – каже Вікторія Войціцька. – Коли закінчиться війна, ми далі будемо мати графіки відключення електроенергії, бо ті маневрові потужності, які у нас були у вигляді ТЕС і ТЕЦ, а також гідроелектростанцій, зруйновані. Буде поставати питання, як їх відновлювати і чиїм коштом. Тому тут якраз питання в тому, хто зможе залучити фінансування і на якому етапі”