Про це і не тільки писали світові ЗМІ 11 січня
Як російський імперіалізм може зіграти на руку американському
“Американський президент жадібний до влади. Після успішного перевороту у Венесуелі він тепер хоче захопити Гренландію, перш ніж це зробить Китай. Почалася нова імперіалістична ера”, – пишуть журналісти швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung Сандра Вейс та Фредерік Тілліц у статті “Сенс божевілля: Дональд Трамп своєю імперіалістичною поведінкою націлений насамперед на Китай”.
Автори вважають, що після перевороту у багатій на нафту Венесуелі президент США хоче анексувати крижану Гренландію, найбільший острів світу.
Прапор Гренландії, в Нууку, Гренландія, фото: Getty Images
“За цим божевіллям справді криється щось суттєве. Цього тижня розгорнуто нову главу в історії міжнародних відносин. Почалася ера неоімперіалізму, – йдеться у статті. – Мета Трампа – вигнати супротивників США із Західної півкулі – росіян, іранців, китайців. Західна півкуля належить США, згідно з розумінням президента: Америка, значна частина Тихого та Атлантичного океанів, а також Гренландія. Це закріплено в новій стратегії безпеки США”.
Інтерес США до Гренландії сягає XІХ ст., коли вони придбали Аляску у російського царя. Тоді ж вони прагнули отримати Гренландію та Ісландію у Данії. “Однак неоімперіалізм Трампа переплітається з неоімперіалізмом російського президента Володимира Путіна. Це робить його набагато небезпечнішим для європейців”, – зазначають автори.
Аналітики Neue Zürcher Zeitung допускають, Трамп може поставити американську підтримку Україні, включаючи зброю та розвідувальні дані, у залежність від відмови Данії від Гренландії. Це побоювання поділяє також колишній міністр закордонних справ Данії Віллі Севндал, нині член Європейського парламенту від Партії зелених та голова де він обіймає посаду заступника голови парламентського комітету з питань України.
“Причина, чому європейці применшують значення постійних коментарів американського уряду, полягає в тому, що вони хочуть зберегти американську підтримку України якомога довше, – каже заявив він. – Я дуже боюся, що в будь-яких потенційних переговорах американці скажуть, що хочуть отримати Гренландію в обмін на подальшу підтримку України”.
Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен раніше заявила в ефірі національного телебачення: “Якщо США вирішать напасти на іншу країну НАТО, все зупиниться”.
“Попри підтримку своїх союзників, Данія зрештою може залишитися сама захищати острів. Це може дозволити російському імперіалізму зіграти на руку новому американському. Трампу, ймовірно, це сподобається. А китайці затамують подих, спостерігаючи, що буде далі. Вони вже знають: у них є карт-бланш на завоювання Тайваню”, – прогнозують аналітики.
Економіка Росії навряд чи зазнає краху, якщо ціни на нафту впадуть
Оптимісти, які вважають, що жорсткіші санкції та падіння цін на нафту можуть зірвати воєнні зусилля Путіна, недооцінюють те, наскільки Кремль перепрограмував свою економіку. Такої думки дотримується економічний редактор The Guardian Філіп Інман.
За даними Інмана, з моменту повномасштабного вторгнення в Україну на початку 2022 року Москва придбала величезний вживаний флот із понад 400 суден для перевезення нафти до Туреччини, Індії та багатьох інших країн. Цей “тіньовий флот” з 2024 року скоротився приблизно вдвічі від своєї колишньої потужності, що змушує Росію покладатися на судна, застраховані європейськими компаніями, для перевезення своєї нафти. Якщо європейські фінансові центри, головний серед яких Лондон, займуть жорсткішу позицію щодо страхування, доходи Росії від нафти можуть серйозно постраждати.
“Однак цей аналіз ігнорує успішне перепрограмування економіки адміністрацією Путіна, яка виявилася більш вправною у керуванні внутрішньою політикою та державними фінансами, ніж у військовій справі протягом перших трьох років війни, – пише він. – Росія може і повинна постраждати фінансово від подальших санкцій. Але європейські лідери та важливі союзники України в Конгресі США, які зробили так багато, щоб перешкодити Трампу повністю підтримати свого спорідненого духу Путіна, не повинні обманювати себе, думаючи, що російська економіка знаходиться на межі колапсу”.
танкер “Боракай” російського “тіньового флоту”, фото: gettyimages
Філіп Інман зазначає, що економічне зростання РФ фактично зупинилося, а доходи від нафти впали з 50% державного доходу до 25%. Однак Путін знайшов внутрішні ресурси, щоб заповнити порожнечу, головним чином за рахунок підвищення податків для домогосподарств та бізнесу.
Співвідношення боргу Росії до ВВП трохи менше ніж 20%, тоді як річний дефіцит витрат ось-ось досягне 3,5% – скромний показник за міжнародними стандартами, особливо порівняно з дефіцитом Великої Британії в 11% у рік пандемії Covid та співвідношенням боргу до ВВП близько 95%.
Інфляція різко зросла після вторгнення, але з того часу її вдалося приборкати, знизившись до 6%, що лише незначно перевищує цільовий показник центрального банку в 4%.
“Немає сумнівів, що Путін перетворює російську економіку на звалище, повне старіючих та дедалі більш нефункціональних заводів. Він видоює її, щоб допомогти воєнним зусиллям, не дбаючи про довгострокові наслідки. Але в короткостроковій перспективі – цього року і, можливо, наступного – він може продовжувати фінансувати конфлікт, не боячись економічного колапсу, – пише Інман. – Тим часом Україна має кошти, щоб продовжувати боротьбу протягом 18 місяців-двох років після обіцянки ЄС у розмірі 90 мільярдів євро. Путін, зі свого боку, має резерви, щоб продовжувати платити молодим чоловікам та їхнім сім’ям за продовження війни”.
Він вважає, що удар “Орєшніком” по заходу України, має стати посланням для Європи: вона повинна допомогти Україні чинити більш агресивний військовий опір, ігноруючи порожні ядерні погрози Путіна, водночас посилюючи джгут для російської торгівлі.
“Чотири роки слабких санкцій дали Путіну час на реорганізацію. Жорсткіша позиція щодо торгівлі може не спровокувати економічний колапс, але Європі потрібно докласти всіх зусиль, щоб покласти край війні”, – каже він.