Таку думку висловив експерт з міжнародної політики Тарас Семенюк у програмі Slawa TV “Український фокус”, яка вийшла в етері Еспресо.
“Індійський нафтопереробний комплекс ділиться на дві частини. Він складається з державних нафтопереробних компаній і приватних. Приватні нафтопереробні компанії орієнтуються суто на приватний зиск. І для них дешева російська нафта є, скажемо, цим моментом, таким золотим моментом, з якого можна багато виграти. Відповідно, державні нафтопереробні концерни звісно, орієнтуються на державну політику країни. І Нарендра Моді, зрештою, Індія давала хороші сигнали того, що саме державні нафтопереробні компанії в принципі готові змінювати постачальника. Але вони потребують дещо часу, тому що одномоментно відмовитись від російської нафти буде надзвичайно складно”, – сказав він.
Тарас Семенюк завадив, що принцип нафтопереробної галузі полягає в тому, що окремі нафтопереробні заводи можуть переробляти лише один сорт нафти.
“Наприклад, як в Індії це є нафтопереробки, які працюють суто по бренду Уралс, російському бренду Уралс, щоб вони могли працювати, наприклад, з більш легкою навою, яка може йти, наприклад, з Близького Сходу, їм потрібно переробляти технології. В цьому можуть, звісно, допомогти як і самі Близькосхідні країни, так і Сполучені Штати Америки. Якщо би була глобальна мета дійсно зменшити можливості експортні можливості російської нафти за кордон. Зрештою, Дональд Трамп зробив свого часу певний фальстарт саме тоді, коли Нарендра Моді відвідав Китай, відвідав Пекін. Тоді причиною цього стало фактично накладання високих тарифів на Індію. Це не сподобалося Моді. Він же ж не просто лідер, він же ж і духовний лідер країни. Тому це призвело до такого похолоднішення стосунків між двома країнами”, – зазначив він.
Водночас, на його думку, наразі складається враження, що Індія зацікавлена у тому, аби перейти на інший сорт нафти.
“Але зараз виглядає на те, що Індія все-таки проявляє певний конструктив, і ми отримуємо сигнали з різних джерел, що Індія все-таки зацікавлена в тому, щоби, власне, переходити на інший сорт нафти, тобто на близькосхідну більш легку нафту, яку продають країни арабської спільноти. Тому це є питання лише часто. Ми можемо з вами випнути електрику в кімнаті одним махом, одним порохом руки, але ми не можемо перевести нафтопереробні заводи на інший сорт нафти, якщо вони до цього неготові. Тому Індія просить часу, але одночасно демонструє свою, модна сказати, суверенну позицію. Адже, нагадаю, Індія була колонією Британії і в ментальності постколоніальних країн є абсолютно неприйнятним, це є певна така оскома в них на зубах, коли хтось намагається їм накидати певні імперські укази: “Ви маєте робити це”. Індія давно вийшла з цього минулого і не оглядається через плече в це минуле, навпаки, вона дивиться в майбутнє і вона готова будувати стосунки і хоче зі Сполученими Штатами, тому що все-таки домінування долара є присутнім і великий бізнес Індії теж заточний саме на американський долар, тобто у своєму обороті використовують американські долари”, – вважає експерт.
Індія не збирається ламати стосунки зі Сподученими Штатами Америки, але одночасно Індія демонструє відкритість до Росії.
“Хоча між двома країнами теж були похолодіння, особливо коли було помітно, що Росія вербує і громадян Індії на війну на своїй стороні, на війну в Україні. Тому я би сказав потрібно дати Індії трохи часу, щоб вона все-таки технологічно могла підготуватися до зменшення, я наголошую зменшення, мабуть, не остаточної відмови, але саме зменшення закупівлі російської нафти”, – додав Тарас Семенюк.