Я ж вважаю, що більше треба переживати самім словакам та угорцям. Поясню.
Перше. Звучать ті заяви так, немов вони нам дають те пальне безплатно або роблять якусь неординарну послугу. Насправді ні: трейдери купують те пальне за ринковими цінами з непоганою премією (бо ринок України досить преміальний).
Друге. Наш аналіз показує, що ті 10% ринку дизпального, які формує словацьке пальне, ми маємо змогу замістити чотири рази – такий в нас запас по логістиці по інших напрямках. Тобто можемо привезти з інших джерел не 10, а 40% споживання. Бо маємо в профіциті залізничні, водні та автомобільні потужності.
Третє. А от чи знайдуть Словаччина/Угорщина таких же потужних покупців, як Україна? Сумніваюсь. Так, продати дизель не проблема, питання ціни.
Читайте також: Росія продукує хаос. І не лише у пострадянських країнах
Четверте. Ситуація для них може взагалі суттєво погіршитись. Якщо постачання російської нафти припиниться, зникне оверзнижка, яку Кремль надає своїм європейським агентам для блокування нашого руху в ЄС, НАТО та особливо питання військової допомоги. Доведеться везти нафту з Адріатики за ринковими цінами, тобто собівартість пального зросте. А це означає – прощавайте найнижчі ціни на бензин для своїх виборців, зникнення бюджетів на пропаганду й партійне будівництво, бюджетні проблеми. А тут ще й потужний покупець пального пішов…
Нагадаю, що перебої в постачання через українську гілку “Дружби” виникли внаслідок ударів дронами по нафтоперекачувальних станціях Унеча і Нікольське. Словацько-угорські обсяги не є там визначальним, основний потік йде на балтійську трубопровідну систему – один з найпотужніших каналів російського нафтового експорту. І це дуже потужний удар по економіці агресора.
Про автора. Сергій Куюн, директор консалтингової компанії А-95
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.