1. Відкинувши пропозиції Трампа і проігнорувавши економічні фактори, Путін вирішив, що він воюватиме далі.
2. Економічне становище Росії таке, що вона має фінансові ресурси для війни в нинішній інтенсивності ще приблизно рік. Але неминуче падіння нафтових доходів і згортання економіки ставлять Путіна перед однією економічною та однією воєнно-політичною дилемами.
По-перше, він має прийняти надважке рішення: у 2026 році збільшити витрати на війну на шкоду інфраструктурі та частині соціальних витрат чи зробити навпаки. Друга дилема — масова мобілізація. Поки у нас немає відповіді на питання, яке рішення він прийме. Від цього залежатимуть подальші сценарії
3. Водночас ми можемо чітко сказати, що вчорашній день — це Рубікон, після якого в Путіна немає іншого шляху, ніж ставати на шлях васалітету від Китаю. Без Китаю в недалекому майбутньому Путін не зможе нічого (ні економічно, ні частково політично). Але Путін вибрав саме таке рішення і воно є усвідомленим рішенням.
Читайте також: Уперше ймовірність 30-денного перемирʼя стала більш як 50%
4. Відтепер питання миру може залежати лише від двох факторів: від Китаю або ж від перевороту еліт в що зараз майже нереалістично повірити.
5. Китай почне тиснути на Росію в той момент, коли дійде до зрозумілих фінішних рубежів в переговорах з США. А це не станеться раніше ніж за кілька місяців.
Ми були дуже близькими до 30-денного перемирʼя. Проти цього зіграли хворі амбіції Путіна, небажання Індії відмовитися від російських нафтових надприбутків і те, що ми та Росія є проксі у грі великих держав.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.