Я вже майже півроку живу в пеклі. А моя мама – за ґратами… «Здравствуйте. Вашу маму задержали»

Iryna Shylo

Мене звати Іра. І вже майже півроку я живу в пеклі. А моя мама – за ґратами.
Наше життя на «до» та після «розділила» одна коротка фраза:

«Здравствуйте. Вашу маму задержали».

Я вірю, що ви, всі, хто читає цей допис, не жили останні роки у вакуумі. Ви в курсі, що в країні війна. Що багато людей були вимушені лишити свої домівки і будувати в нових місцях життя заново. Як сотні і тисячі, у 2014-му моя мама виїхала із рідного міста Горлівки до Харкова. Пізніше перебралася до Києва. Але у Горлівці залишилися її мама, моя бабуся. Ми не мали можливості вивезти всіх.
В липні цього року обставини склалися таким чином, що комусь із нас потрібно було їхати в Горлівку до бабусі. Поїхала моя мама – Шило Наталя Анатоліївна. Як сотні і тисячі їздять в той бік щодня.

Тільки їй не пощастило.
Востаннє мені вдалося поговорити з мамою в обід того жахливого дня. Відтоді я не почула від неї жодного слова. Важко навіть згадувати той страшний день. Всі невдалі спроби додзвонитися мамі. А особливо – мить, коли я все ж зв’язалася із перевізником, і голос у телефонній слухавці повідомив: «Вашу маму задержали».

Моя бабуся сиділа тоді весь вечір біля під’їзду свого будинку, а я, як могла, вмовляла її піти додому: «Не чекай маму. Вона сьогодні не приїде». Вона не приїхала досі.
Далі було гірше. Три дні ми просто нічого не могли дізнатися. Де мама? Що з нею? Вона… жива? Дзвінок на третій день нам повідомив, що мама підозрюється у шпигунстві, зробив мене чи не «найщасливішою» дитиною у світі. Це означало, що мама жива. Вона знайшлась. Потрібно лише її витягнути.
Тоді мені здавалося, що це буде не так складно, адже моя мама – шкільна вчителька. Вона нікому і ніколи не бажала зла. Мені хотілося вірити, що це якесь непорозуміння. В той же час нас заспокоювали, що це підозра, а не звинувачення, і потрібно лише почекати, поки в усьому розберуться.
Але нічого добре не ставало. З тамтешнього ізолятора тимчасового утримання маму перевели до слідчого ізолятору. Вперше за 30 днів нам дозволили передати їй продукти, одежу та засоби особистої гігієни…

Лише уявіть, що вперше за 30 років мама не була 1 вересня в школі…
І от вже майже півроку моя мама ТАМ.

Я звертаюся ще раз до всіх, хто може допомогти моїй мамі та усім полоненим повернутися до своїх родин. Людмила Денісова, Служба безпеки України, Офіс Президента України , Володимир Зеленський , Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України , Ірина Верещук , усі члени #ТКГ, будь ласка, прикладіть для цього усі зусилля.

джерело

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.